Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 31

Брак, гостра-прегостра нестача чоловічих якостей – не те, що лише проглядає зі шпарини: це загальна проблема, що бігає й голосно заявляє про себе з усіх доріг та перехресть. На жаль, явище це дуже розповсюджене. Настільки, що його можна назвати епідемією. Звичайно, трапляються ще деколи й подекуди чоловіки – носії справжнього чоловічого характеру. Вони – наче вимираючі динозаври, яким все навколо нашіптує, що так й такі тепер не живуть. Ті чоловіки, хвала богам, поки тримаються, але їх ще пошукати днем з вогнем – і то не натрапиш.

Зате спотворених жахіть, що вважають себе справжніми чоловіками, – скільки заманеться, скільки завгодно. Їх, злих, нахабних, гнівних, агресивних, по-загарбницькі й з ненавистю налаштованих щодо жінок, дітей та й всього світу можна зустріти щодня. Це перший тип потвор. Вони – на виду: при грошах, при владі, на машинах, з бандитськими фізіономіями й замашками. Ці люди почувають себе володарями ситуації, королями. Їм – все можна, вони двері відкривають ногою, часто використовують насилля, погрози, маніпуляції. Ці лихі потвори звично стверджуються за рахунок інших, слабших членів суспільства. Вони нічого не бояться, бо вони – головні, володарі, правителі. Підлеглі – жінка, діти, сім’я, співробітники, виборці, країна (хто та як зумів й чим встиг заволодіти – тим і править). Вони плюють й принижують. І не без допомоги почту з посіпак та підлиз, менш сильних та таланистих.

На жаль, деякі жінки сприяють формуванню таких звіриних якостей, що частина суспільства, глибоко помиляючись, вважає істинно чоловічими. Жінки терплять насильство, вони ж підбурюють-підмовляють щодо подібних дій,.. коли вони не стосуються їх особисто.

А ще жінки дуже завинили, бо перегинають палку й вирощують собі забавлянку, іграшку-цяцьку, маминого синочка, м’якого та цілком безпомічного інфантила, який під крильцем мамусі сидить безвилазно все життя. Такі чоловічки – неспроможні ні до чого. Вони – егоїсти й капризуни. Це другий поширений в світі тип спотворених чоловіків.

Замість золотої середини, прекрасних й величних якостей мужності, міці, духовної сили, розуму, поступливості, здатності вести за собою та виховувати дітей, керувати сімєю та суспільством з люблячим серцем й мудро – бачимо відхилення в два різні боки: від зла й агресії – до млявої ніякості й апатії.

Над вихованням дівчинки всі посилено працюють, привчаючи з дитинства до роботящості, домашніх обов’язків та відповідальності. Виховання дітей перекладено на жіночі плечі. Все суспільство вважає виховання – материнською задачею. Жінці чомусь належить вести й домашнє господарство. А що ж хлопчикам лишили? – Майже нічого. Так, хтось з них зможе заробити гроші, купити дім, машину, забезпечуватиме родину, щоб вистачало на хліб і до хліба. А ще хлопці добре навчаються і люблять битись й розважатись-гратись. І так – вчинятимуть все життя. Ще й прикриватимуться неучастю в житті сім’ї надзвичайною зайнятістю важливими чоловічими справами та перевтомою на роботі.

Насправді чоловік мав би на рівні з дружиною займатись господарством і вихованням дітей, особливо хлопчиків. Він же сильна стать! Та сильною виявляється жінка. Їй доводиться бути такою. Прекрасно було б навчати хлопчиків й дівчаток окремо, щоб не відволікались одне на одного, не конкурували. Добре було б всьому суспільству привчати хлопців до ролі відповідальних господарів й вихователів, змалечку плекати в них істинне чоловіче начало (а це найкраще вдалося б на прикладі батька чи вихователя-вчителя). Тоді менше було б навколо спотворених типів чоловічої статті. І світ та люди стали б щасливішими.

16.02.2018