Читать книгу Что за люди. Рассказы / Мыйсяма йöз - Алексей Попов - Страница 17
Мыйсяма йöз
Висьтъяс
Сконйыштчылöм
ОглавлениеОлiс-вылiс сиктын Степан Гриш. Морт сiйö вöлi тыдалана. Зэв лöсьыда да гылыда вермис сёрнитны йöз водзын. Кöть эськö быттьö и уджыс сылöн эз вöв бызгана. Чер да пила лэчтысьöн вöлi. Гожöмнас косаяс тöчитiс дай. Но сетöма кö Енмыс сылы сёрнитны сямлунсö, оз öд кут тайö добрасö гусьöн видзны. Соборуйтöмъястö Степан Гриш эз бара кольлы. Удзöдны таысь сiйöс некыдзи. И эз прöста сiдз пукав, а кайлiс йöз водзö да вель дыр варовитiс. Сэтшöм шыльыда, мый сиктсаяс пельсö чошкöдöмöн пукалiсны, юрнас сöгласа довкйöдлiсны сюсь мöвпъясыслы.
Шеваыс мыйыськö лöгасьöма ли мый ли, но медся нин ёна сысянь сюрлi сельполы. Эз кажитчы сылöн уджыс мортыдлы. Пайщикъяслöн чукöртчылiгъясö час кежлö трибуна саяд овмöдчылiс. Первой крöтитiс-видiс, мый оз вермыны сельпоса уджалысьяс могмöдны бур ногöн войтырсö. Сэсся чуньяссö кусньöдлöмöн висьтавлiс, мый колö вöчны, медым быдöнлöн кынöмыс пöт вöлi и шылльö-мылльöыс лавкаясын тырмис. Йöз азыма клопайтiсны сылы, мортсö ошкисны сюсьлунсьыс.
Шензисны, мыйла сельпоса юралысьяслы татшöмыс юрас оз во. Водзтi кö вöлi сöмын пред, бух да öти вузасьысь, а тöварыс тыр, элясьны нинöм вылö. Öнi кык судта керкаö тöргöвечьясыс оз тöрны, а тöлк ни слöй абу.
Тадзи эськö и водзö на Степан Гриш видiс сельпосö, но кодлыкö юрас довгöма, мый колö пö асьсö сiйöс преднас пуктыны. Со пö кутшöм бура став петан туйсö тöдö да. И бöрйисны.
Тöлысь предалiс Степан Гриш. Тулыс вотöдз. Ва воссьöм бöрын катiсны ю кузя баржаяс. Кывтiсны кокньыдика нин. Сöмын öти баржа сьöкыда лэччöдiсны. Сувтöдiсны сiйöс Степан Гришлöн сиктö. Недыр мысти пырис сельпо контораö öзъялысь синма ань да корис индыны предсö. Пукалысьяс довкнитiсны юрнаныс Гришлань.
– Председатель ёрт, ми со вайим тiянлы быдса баржа тыр курöг яй, – заводитiс тольгыны тьöтыд. – Сиктсаясöс чöсмöдлыны. Ок öд нуръя сёян курöгыд. Кольны мыйтакö тiянö?
– Кыдзи мыйтакö! – öзйис быттьö Степан Гриш. – Мыйтакöнад ми ог усьмиритчöй. Кольöй ставнас!
– Ставнас кö и ставнас, – эз кут куражитчыны аньыд да кыскис кырымöдны колана кабалаяс.
Сельполöн вель ыджыд сарайö петкöдiсны баржа вылысь код тöдас кымын ящик курöг яй. Вель унаöс катöдiсны веськыда лавкаö. Но асныра сиктсаяс ньöбисны öти либö кык курöгöс да водзöсö заптысьöмысь эновтчисны. Миян пö сола порсь яйыс на гожöм кежлас эм. Сарайын куйлысь курöгъясыд первой кöтöдöм майтöг моз нильсъявны кутiсны, сэсся лёк дук босьтчис öвтны. Ставсö ковмис шыблавны. Вöлöмкö, ю катчöс сиктъясса сельпо предъясыд баржа вывсьыд неунаöн кольöдлöмаöсь. Оз пö унаыс мун да. Та вöсна и бöр лэччöдöны вöлöм. Эз кö Степан Гришлы инась, колöкö, туй костас и сiсьмыны кутiс.
Степан Гришöс, дерт, сельпо предысь öдйö чöвтiсны, тшыкöм яйсьыс сьöм шуисны перйыны. Колöкö, öнöдз на мортыд мынтысьö. Бур, мый дзескыдiнö эз сюйны. Сiйö соборуйтöмъястö эз кут радейтны. Оз и мыччысьлы.
Öнi сы кодь гылыда да лöсьыда сёрнитысьыд дзик тыр лоины. Öткымынъясöс лючки-бура тöда, налöн гöлöс кындзиыс нинöм абу. Найö видöны да дивитöны став пöлöс юралысьöс, индалöны петан туйяс. Ок эськö асьнысö кö бöрйывны веськöдлыны. Но öд ми жö дьöбö колям.