Читать книгу Что за люди. Рассказы / Мыйсяма йöз - Алексей Попов - Страница 21

Мыйсяма йöз
Висьтъяс
Сорсисны

Оглавление

Паськыд жырйын вöлi пемыдкодь. Кöнкö пельöсын öзйис кизьöриник югöръяса би. Пельтö поткöдiс гора музыка. Виталей корысь моз сулалыштiс пыран öдзöс дорын. Кор синмыс велалыштiс, босьтчис корсьны пызаныслысь кабалатор вылö пасйöм номерсö. Со найöс быд пызан шöрö пуктöмаöсь. Быд пызан номера. Матыстчылiс, видзöдлiс лыдпассö да воськовтлiс водзö. Коркö сэсся аддзис жö. Квайт мортлы вылö лöсьöдöм пызан сайын пукалiс сöмын на öти морт. Нывбаба.

Виталей пуксис, видзöдыштiс шöрас моз пуктöм паськыд гыркъя самöвар вылö, сэсся видзöдласнас кы-тшовтiс йöктысьяссö. Кодъяс сöмын танi эз вöвны. Сы кодь арлыдаяс и олöмаджыкъяс на весиг. А сiйö, йöйыд, нöшта майшасис локтiгас, мый пöрысь выжывöн шуасны. Нелямын куим арöснад. Кыссьöма пö со. Оз пукавсьы гортас. Гусьöн моз чöвтлiс синъяссö воча моз пукалысь нывбаба вылö. Абу жö нин ва челядь. Комын арöсыс стöча нин эм. Гашкö, ыджыдджык на. Вель кыза нин чужöмсö мавтöма да. Весиг со югъялыштö.

Йöктысьяс эз дугдывны кокъяссö веськöдлöмысь. Öти сьыланкыв помасьö, а магнитофоныс сыысь гораджыка мöдöс косялö-горöдö омлявны. Виталей ышловзис. Кужö жö эськö тадзисö сизьдыны да. Юыштöма кö вöлi, то петавлiс эськö джодж шöрас. Но садь юрнад он тöд весиг, кодарö коктö вежыньтлыны. Öдйö йöктiсны да. Чеччалiгтырйи.

Сылы вöлi кыдзкö яндзимкодь. Тöлысь нёль кымын нин ырыштчылiс татчö волыны. Карса уличаяс бокысь ыджыд шыпасъясöн гижöм юöрсö аддзывлiс унаысь. Найö чуксалiсны ветлысь-мунысьясöс, мый позьö шойччан лунö волыны комын арöс сайö чеччыштöм бурлакъяслы да невестаяслы лöсьöдöм клубö. Тöдмасьны, гажöдчыштны. Со талун смелмöдчис да локтiс жö. Гашкö, збыльысь кодкöдкö тöдмасяс. Олöмад тай мыйыс оз овлы.

– Мый нö он йöктöй? – воис Виталей пельöдз юалöм.

Гöлöссö сетiс воча пукалысь нывбабаыд.

– Ог на кöсйы, – вочавидзис Виталей да сюсьджыка видзöдлiс юалысь вылö. Гöлöсыс тай лöсьыд-а. И ачыс быттьö абу жö шыбитана. Ыджыд синъяса, веськыд ныра. Колöкö, пемыдiнад тадзи кажитчис сöмын.

Музыкаыс недыр чöв олыштiс, шойччöдыштiсны йöктысьясöс. А сэсся босьтчис ворсны ньöжмыд, сьöлöмтö небзьöдана кывъяса сьыланкыв. Виталей смелмöдчис да корис йöктыны воча пукалысь нывбабаöс. Мöдыс дась нин вöлi чеччынысö. Виччысьöма корöмсö. Йöктiсны, тöдмасисны. Шураöн пö шуöны. Кöть пö эськö Александра Ивановнаыс лöсялöджык нин да. Сэсся мöдысь на кыпöдчылiсны пызан сайысь да сувтлiсны и йöктысьяс чукöрö.

«Мужичöйыс быттьö лада, – пуксьöм бöрын мöв-пыштiс Шура. – Колöк, менам тайö и шудöй?»

«Шураыс кокни кокъясöн на йöктö. Бур кöзяйка кодлыкö лоö. А мыйла оз меным?» – думайтiс Виталей нывбаба вылö видзöдiгмоз.

Час кымын коли. Бур тöдсаяс кодьöсь нин лоины. Налöн пызан сайö первой пуксис ар кызь вита зон. Зэв варов, кывъяснас сяркйö сöмын. Абу Виталей кодь, кодлысь кывъяссö мырдöн колö пычкыны. Анекдотъяссö шöтö. Но оз лёк кывъясöн. Сы бöрын Виталей бокö пуксьöдiсны нылöс. Зэв на том, вöсни косъяса, чöрс кодь кокъяса. Нюммунас да, гöгöр быттьö югзьылö.

«Зонмыс абу шыбитана, – мöвпалiс Шура. – Со кыдзи ме вылö видзöдö. Кузь тушаа, сöнöд. Мый кöть ме арлыднам кö ыджыдджык. Кымынöн сэтшöмыс, кодъяс верöс дорсьыс ар квайтöн-дасöн ыджыдджыкöсь, да олöны тай со».

«Шураыс некытчö на, колöкö, оз вош. А орччöн пукалысь нылыс со кутшöм! И буракö, ме вылö ыштöма кодь весиг… – морöссö водзлань чургöдöмöн веськыдджыка пуксис Виталей. – Мед кö ме ёна ыджыд сыысь. Öнiя нывъяслы пö тайö кажитчö. Друг да лöсялам».

Рыт помасис. Виталей нёнь пом чибук моз вöтчис чöрс кодь кокъяса ныв бöрся. Мöдыс эз жö öтдортчы сыысь. Шура да зон öтлаын жö, тыдалö, мунiсны…

…Час джын мысти Виталей мыйöнкö чорыд торйöн поткöдöм плешсö кутiгтыр, шатлалöмöн кыссис гортланьыс. Паныдалiсны найöс зон чукöр. Тэ пö мый, дядьö, йöз чöс туйö сиасьöмыд? На тэныд… «Колöма жö Шурасьыс не эновтчыны. Сыкöд кö мунi эськö, татшöм лёкыс эз ло…»

…Мöд асывнас Шуракöд öти вольпасьын садьмöм зон мырдöн кутiс корны вит сюрс шайт. Вой узьöмысь пö да пöся радейтöмысь. Он кö пö сет, то некытчö татысь ог и пет. Танi кута куйлыны. И вом кöтшнас шпыньялiс. Мый пö тэ, эндöм баба, шензян? Вай öдйöджык. Шудсьыд мынтысьны колö. Шуралöн та мында сьöмыс горт помас эз нин вöв. Ковмис соседка дорас удждысьны петавны. Колöкö, збыль он мын. Öнiя томулов йывсьыд со быдтор кывлывлан. Вермас мыйкö ыджыд лёктор вöчны. «Колöма жö Виталейыскöд матöджык тöдмасьны, – зон мунöм бöрын кокниа ышловзьöм мысти кутiс мöвпавны Шура. – Йöюк ме, йöюк…»

Что за люди. Рассказы / Мыйсяма йöз

Подняться наверх