Читать книгу Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок - Аллен Карр - Страница 4

Після довгих століть рабства західні жінки нарешті домоглися рівності не тільки в професійній сфері, де зараз вони обіймають найвищі посади, а навіть у традиційно чоловічих професіях та й у житті в цілому. Мало хто заперечуватиме це, а більшість погодиться: час настав. Але якщо запитати: «Чому жінки курять?», то, на мою думку, передусім необхідно звернути увагу на спосіб, яким лідери руху за рівноправність жінок виграли війну.

Ці жінки насмілилися засумніватися в поглядах, що панували в суспільстві. Вони відмовилися прийняти наявний стан речей як єдине можливе і переконливо вказали на причини, з яких відмовлялися від нав’язаних їм шаблонних жіночих ролей. Ясна річ, що чимало жінок побоювалися наслідувати таку поведінку, хоча потай підтримували «сестер». Утім, ще більше було тих, хто покірно погоджувався зі встановленим порядком.

Дивно, але несправедливість життя найчастіше стає очевидною тільки тоді, коли ми ставимо її під сумнів. Проте якщо причин для сумнівів немає, то сприймаємо ситуацію беззастережно, якою б вона не була. Таке «промивання мозку» спостерігається майже в усіх сферах нашого життя. У цій книжці спочатку розглянемо лише два аспекти «промивання мозку», які безпосередньо стосуються куріння, а також пов’язані з відмінностями між чоловіками та жінками.

У моєму словнику це поняття має таке визначення:

«Промивання мозку – це процес, мета якого – радикально змінити погляди та переконання людини».

Хочете дізнатися, до чого тут куріння? Усім відомо, що куріння – згубна, огидна звичка, яка шкодить нашому здоров’ю та нашому гаманцю. Сьогодні навіть курці безперечно вважають її антисоціальним способом марнування часу. Навіщо ж змінювати погляди та переконання для того, щоб кинути курити? Невже не знайдеться жодних пігулок чи хитрих прийомів, які позбавили б будь-якого бажання хапатися за цигарку? Напевно, вам цікаво, як можна позбутися нікотинової залежності, лишень прочитавши книжку. Зараз поясню: чого ви насправді намагаєтеся досягти? Зрозуміло: загасити свою останню цигарку і водночас втратити будь-яке бажання закурити наступну.

Поза сумнівом, ви знаєте чимало колишніх курців, яким вдалося позбутися цієї огидної звички. Але, швидше за все, майже у всіх, перш ніж вони досягли бажаного результату, було кілька невдалих спроб. Та навіть якщо їм це і вдалося, імовірно, їм знадобилася вся сила волі в кубі разом із антинікотиновими пігулками, пластирами і жувальною гумкою. Вони однаково страждали довгі дні, тижні, місяці або навіть роки, та чимало з них, як і раніше, мріють про цигарку, іноді навіть випрошують її. Я певен, ви згадаєте й тих, хто зізнавався, що їм подобається не курити, але від свят і вечірок без цигарок вони вже не отримують колишньої насолоди і при кожній телефонній розмові машинально тягнуться за пачкою цигарок, якої вже давно немає на звичному місці.

Невже ви дійсно цього хочете?

На хвилинку забудьте про всі спроби назавжди кинути курити і просто дайте відповідь на важливе запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?»

Відповідь очевидна: один курить, другий – ні. Але не все так просто. Ніхто не змушує вас курити. Отже, курці прикурюють нову цигарку тому, що хочуть цього? Знову ні. Вам відомо, що іноді закурюєш лише за звичкою, а не за бажанням? Більшість людей, які викурюють пачку на день, охоче зізнаються, що отримують насолоду лише від двох із тих двадцяти цигарок. Решту ж – викурюють за звичкою. Але в такому випадку нам вистачило б уміння обмежувати себе. Ми могли б тримати цигарки в закритому ящику стола, і ця фізична перешкода на шляху до перекуру змушувала б нас зупинятися і замислюватися, а не піддаватися першим пориванням. Якщо наша рука потягнеться за ключем, ми можемо запитати себе: «Я бажаю отримати насолоду від цієї цигарки чи просто хапаю її за звичкою?» Якщо ж справа у звичці, значить, немає сенсу викурювати іншу цигарку.

Завдяки цим маленьким хитрощам той, хто раніше викурював по пачці на день, легко зводить щоденне споживання до двох цигарок. Проте, якщо ви коли-небудь вдавалися до таких хитрощів, вам відомо: вони спрацьовують ненадовго – доти, доки у вас вистачає сили волі. Ви будь-коли намагалися просити допомоги у дітей, онуків або ж друзів з тим, щоб вони взяли у вас цигарки і видавали їх вам по одній? Коли так, то вам відомо, до яких хитрощів можна вдаватися, щоб отримати свої цигарки, якщо вам знову захочеться курити, – ви навіть не зважатимете на колишні заяви про те, що ваші благання варто ігнорувати. Якою б сильною не була рішучість ваших помічників не віддавати вам заповітну пачку, перед панікою, винахідливістю і напором курця, який дійшов до стадії «цигарку мені негайно!», ніщо не встоїть.

Жінкам властивий материнський інстинкт, вони схильні сприймати все негативне, що відбувається з ними, як відплату. Проте нам доводилося читати страшні історії про матерів, які кидали дітей напризволяще заради власних розваг. Такими жінками ми нехтуємо, висміюємо їх за безвідповідальність. Але якщо бути цілком чесною перед собою, невже не пригадаєте жодного випадку, коли ви, поки діти сплять, вибігали на декілька хвилин із будинку, щоб чимскоріш купити цигарки? Або ж на найближчій заправці ніколи не залишали двигун ввімкненим, щоб заскочити до магазину на розі вулиць? Мені навіть розповідали про породіллю, якій так хотілося курити, що вона в розпачі намагалася вмовити прибиральницю, аби та доглянула за немовлям, поки вона збігає за цигарками. Однак заклопотана прибиральниця відмовилася. Зрозуміло, що та жінка – некурець і ніколи не курила, на відміну від колишніх курців. Її заперечення – «Не треба вам курити, не вигадуйте! Це шкідливо і для вас, і для вашої дитини. А як же ви обходилися без цього 14 годин під час пологів?» – тільки збільшували почуття провини молодої мами. Але від своїх намірів вона не відмовилася, хоча напередодні в засобах масової інформації повідомляли про викрадених з лікарні малят. Коли жінка повернулася до палати – дитини на місці не було. У паніці вона зчинила галас на всю лікарню. На щастя, немовля було в надійних руках – інша прибиральниця віднесла його до сусідньої палати. Однак лише уявіть собі, що довелося пережити матері за ті кілька хвилин, поки ситуація не прояснилася!

Я навів цей приклад для ілюстрації впливу і наслідків промивання мозку. Жінки нерідко засуджують подруг за те, що ті продовжують курити під час вагітності. Однак не поспішають відмовлятися від шкідливої звички, коли самі чекають поповнення в родині. Саме тому важко повірити, що згаданий інцидент міг трапитися з відповідальною матір’ю. Але, перш ніж засуджувати її, будьте відверті з собою. Невже ви ніколи не бігали по всьому району в пошуках цілодобового магазину тільки для того, щоб купити цигарки? І ніколи не панікували, коли у вас закінчуються цигарки або, що ще гірше, вони вже скінчилися? Звісно ж, бувало й таке.

Якщо ви здатні будь-якої миті кинути курити – у чому готові заприсягтися безліч курців, – то навіщо ж тоді читаєте цю книжку? З єдиної причини. І цією причиною є

СТРАХ.

Не хвилюйтеся, інших причин продовжувати курити немає. У нашому прикладі жінка наразила життя дитини на небезпеку не заради сумнівного задоволення наповнювати легені канцерогенним димом. Просто за відсутністі цигарок її охопила паніка.

Уявіть собі наркомана, що «сидить» на героїні, у якого немає чергової дози. Уявіть його паніку, шок, біль і страх… А тепер – уявіть полегшення, яке він відчуває, коли нарешті отримує можливість ввести героїн у безнадійно сколоту вену. Невже ви дійсно вважаєте, що наркоманам подобається колоти себе голками? Тому, хто не вживає героїн, важко повірити, що таке можливо. Люди, які не курять, сумніваються, що курцям дійсно подобається вдихати смертельно небезпечний для легенів дим. Так думали і ви, поки не підсіли на нікотин. Внаслідок промивання мозку я вважав, що наркомани колються, аби насолодитися неймовірно приємними галюцинаціями. Насправді ж вони просто панікують, відчуваючи страх і невпевненість у собі, коли дія наркотику закінчується.

Найпоширеніша помилкова думка відносно будь-якої наркотичної залежності – нібито наркомани страждають на абстинентний синдром лише під час спроб позбутися цієї залежності. А насправді симптоми виникають у них тоді, коли закінчується дія першої дози. І наступну дозу вони приймають з єдиної причини – аби позбутися спустошеності й невпевненості, спричинених попередньою дозою наркотиків.

Людям, які не залежать від героїну, не знайома ця паніка. Те ж саме стосується і куріння. Некурець просто не спроможний зрозуміти, як узагалі можна захотіти вдихати смердючий дим, тим паче витрачати на куріння купу грошей, а також створювати небезпеку для свого здоров’я, ризикувати життям власної дитини, аби тільки не чекати зайву годину. Потреба закурити не тільки обурює некурців, але й зовсім не піддається їхньому розумінню. Як товариш за нещастям, я не виправдовую вчинок цієї матері. Але разом із тим розумію, що спричинило такий її стан. Не так уже й приємно жити, надягнувши на голову поліетиленовий пакет, навіть якщо знаєш, що будь-якої миті можеш його зняти. Але тим, хто змушений притримувати цей пакет на чужій голові, ба навіть на голові близької людини, подібні дії ненависні, попри впевненість, що таким чином вони нібито роблять близькій людині добру послугу.

Замислимося на хвилину про наслідки згаданих ситуацій. Я просив вас відповісти на запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?» Зрозуміло, що один курить, а другий – ні. Оскільки це не тільки правильна, але й очевидна відповідь, ми, не усвідомлюючи цього, наближуємося до розв’язання проблеми у зворотному напрямку. Тобто ми намагаємося розв’язати проблему шляхом повної відмови від куріння. На цьому етапі таке рішення може видатися вам логічним. Але я готовий пояснити, чому воно не тільки нелогічне, але й може спричинити нову проблему.

На даху вашого будинку бракує однієї черепичини. Щоразу, коли йде дощ, на дорогому килимі з’являється мокра пляма. Як вам розв’язати цю проблему? Можна забрати килим, а туди, де зі стелі капає вода, поставити відро. А можна вирішити це питання більш радикально і переїхати в інший будинок. Хоча на власне проблему ці заходи не вплинуть. Розумніше й ефективніше було б усунути причину, тобто покласти нову черепичину.

Нам притаманний такий же підхід і у розв’язанні інших життєвих проблем, тобто ми навіть не намагаємося шукати першопричину. Коли в нашого автомобіля або велосипеда спускає колесо, ми сподіваємося виправити ситуацію, підкачавши шину. Якщо невдовзі колесо знову спускає, а ви занадто ледачі або оптимістичні чи ж, як і я, наділені обома цими якостями, то ви знову беретеся за насос. Так повторюється ще кілька разів. Хоча якими б ледарями або оптимістами ми не були, вже на другий раз розуміємо, що шина пробита і єдиний вихід – її заклеїти.

Справжня відмінність між курцем і некурцем полягає не в тому, що один курить, а другий – ні. Суть її в тому, що куріння – лише наслідок проблеми. Сподівання кинути курити, відмовившись від цигарок, рівноцінні поставленому в місці протікання відру замість того, аби полагодити дах, чи тому ж періодичному підкачуванню шини замість її ремонтування.

Курець відрізняється від некурця тим, що в першого є залежність від цигарок, а в другого її немає. Це і є справжня проблема – аналог відсутньої черепичини або ж проколотої шини. Просто визнайте цей беззаперечний факт: курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Навіть коли люди довкола нас щосили намагаються допомогти нам позбутися цієї шкідливої звички, ми знаходимо спосіб протистояти їм. Намагаючись скоротити щоденну кількість цигарок і зрештою кинути курити, ви навіть ладні терпіти чи не єдині труднощі, коли якась частина нашого мозку повторює: «А я хочу курити!» Якщо мозок мовчить, то відмова від куріння дається нам легко. Напевно, ви не повірите, але будь-який курець, зокрема й ви, може кинути курити, дотримуючись правильного підходу.

Отже, щоб кинути курити, розглянемо причину проблеми. Доведеться позбутися потреби чи бажання курити, до того ж не просто на кілька годин, днів, місяців або років, а назавжди. Навіть фахівці не вірять, що можна відмовитися від куріння, не застосовуючи при цьому силу волі. Але поміркуйте: якщо у вас немає потреби або бажання затягтися черговою цигаркою, то навіщо взагалі сподіватися на силу волі, щоб не курити?

Можливо, зараз у вас з’явилася думка: мовляв, усе це прекрасно, мені немає чого заперечити, залишається лише підкоритися, адже, крім мене самого, ніхто не змушує мене курити, значить, у мене є якась вада, яка псує мені життя, але хіба може книга усунути цю ваду?

Еврика! Ви дивитеся в корінь проблеми. У випадку із черепичиною і проколотою шиною ми чітко бачимо і причину проблеми, і її вирішення. Якщо ж говорити про куріння, ми розуміємо, що єдиний шлях – це позбутися бажання курити раз і назавжди. Легко сказати. Але як цього досягти?

Давайте розглянемо проблему глибше. Перш ніж позбутися бажання курити, нам треба зрозуміти, чому воно в нас виникає. Зрештою, ми не народжуємося з цим бажанням. Людство сотні тисяч років обходилося без куріння. Нікому навіть не спаде на думку вважати, що в навмисному вдиханні смердючого і канцерогенного диму є хоч щось природне. По суті нікого з нас не тягнуло курити, поки ми не спробували першу цигарку. Якщо ви одна з тих нещасливців, яка потрапила до нікотинової пастки в ранньому віці, тому не пам’ятає той час, коли не мала потреби в курінні, не хвилюйтеся. Якби ви відчували, що вам чогось бракує, ви це запам’ятали б! Раніше я вже давав визначення промивання мозку:

«Це процес, мета якого – радикальна зміна поглядів і переконань людини».

З раннього віку нас щодня завалюють так званими фактами. А стосовно куріння – запевняють, що нікотин допомагає розслабитися і зосередитися, рятує від стресу і проганяє нудьгу. Хоча разом із тим нам пояснюють, що це шкідлива, огидна звичка, яка легко укорінюється, згубно впливає на наше здоров’я та гаманець, якщо ми по дурості своїй занадто їй потураємо. Парадоксально, але гучніше за всіх про шкоду куріння заявляють люди, які найчастіше димлять безперестанку, – наші батьки! Ми віримо їм, але, всупереч залякуванням, не звертаємо на це уваги. Бо знаємо: мама тягнеться за пачкою цигарок щоразу, коли нервує, а тато без цигарки не може говорити по телефону. До того ж словесні підтвердження ми чуємо від них регулярно: «Хутко дай мені цигарку!», «Вийдемо звідси, мені треба покурити». Або коли намагаються кинути курити: «Я вбив би за цигарку!» Остання фраза зазвичай супроводжується спалахами роздратування і депресії, які свідчать про нікотинове голодування.

Називати все це промиванням мозку не зовсім правильно, оскільки в юному віці наші уявлення і переконання не так змінювалися, як формувалися. Зрозуміло, що вся ця купа інформації, усі «за» і «проти» стосовно куріння анітрохи не зачіпали нас. У дитинстві ми вірили обом сторонам. Оскільки ми не мали ані потреби, ані бажання курити, вміли радіти спілкуванню, долати стреси без цигарок, то були у вигідному становищі.

Куріння нічого нам не надає, проте багато чого позбавляє. В історії людства нема жодного курця, утім, як і алкоголіка та наркомана, який заздалегідь думає, що стане залежним. Якби вони передбачали таку перспективу, то навряд чи погодилися б на першу дозу. Саме тому, що смак першої цигарки видається огидним, ми помиляємося і віримо, що в куріння не втягнемося ніколи.

Промивання мозку починає діяти лише після того, як ми потрапляємо до нікотинової пастки. Тобто, перш ніж проковтнути приманку, ми ставимося до куріння як до шкідливої, брудної, руйнівної звички. Перша цигарка не тільки підтверджує ці уявлення – вона розвінчує міф про куріння як про приємне проведення часу. Незважаючи на все це, досить швидко ми починаємо отримувати задоволення від куріння, воно допомагає нам розслабитися і надає впевненості. Невдовзі ми вже не можемо обійтися без цигарок – стаємо з ними нерозлийвода. Та хоч якими темпами не йшов би цей процес, ми його не помічаємо. Проте неможливо заперечити, що наші уявлення змінилися. Адже оптиміст сприймає пляшку наполовину наповненою, а песиміст – наполовину порожньою. Хто має рацію?

ПЛЯШКА НАПОЛОВИНУ ПОВНА ЧИ НАПОЛОВИНУ ПОРОЖНЯ?