Читать книгу Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок - Аллен Карр - Страница 5

Якщо пляшка заповнена на 50 % свого об’єму, то і песиміст, і оптиміст мають рацію. У кожного з них своє уявлення про один і той же факт. Кожен має право на власну думку, але в цій книжці йдеться не про думки, а лише про факти. Тож якщо пляшка заповнена більше або менше ніж на половину, то і в оптиміста, і у песиміста уявлення про дійсність хибне. Відповідаючи на запитання: «Чи допоміг вам Аллен Карр?», деякі колишні курці, які лікувалися в моїх клініках, напевно, скажуть: «Він промив мені мозок! Переконав, що мені взагалі немає більше сенсу курити».

Така відповідь мене лякає. Адже з неї випливає, що я користуюся тією ж тактикою, що і деякі секти, мета яких – контролювати думки сектантів. А найбільше турбує те, що досить просто цей процес можна зробити зворотним і переконати курця в необхідності знову почати курити.

У наших клініках ми проводимо сеанси гіпнотерапії. Після лікування пацієнти абсолютно впевнені, що цигарки їм більше не потрібні. Але коли інші курці й некурці намагаються з’ясувати в них, що ж відбувається на тих сеансах, то більшість пацієнтів нездатні пояснити, тому відповідають розпливчасто, щось на кшталт: «Не розумію як, але цей метод спрацьовує».

Запевняю вас: ніякої містики тут немає. Підозрювати її втручання – означає віддалятися від істини. Імовірно, Алі Баба був надзвичайно радий, коли слова «Сезам, відкрийся!» привели його до скарбів. Але чи варто вдаватися до містицизму лише для того, щоб відкрити двері власного будинку? Чи не простіше вставити в замок ключ, що належить тільки вам? Мене цікавлять лише факти. Підкреслюю: я не користуюся промиванням мозку, навпаки, моя методика, яку я назвав «Легким способом», побудована на контрдії.

Спеціально для цієї книжки нам знадобиться нове визначення поняття «промивання мозку»:

«Промивання мозку – це процес, спрямований на ефективне переконання людини в істинності конкретних фактів і уявлень, які насправді хибні».

Поняття «контрдія» я визначив би таким чином:

«Це методика, розроблена з метою усунення наслідків промивання мозку, яка дає змогу людині побачити справжній стан речей».

Напевно, подумки ви вже застогнали: «О, ні! Йому залишилося лише додати, що куріння – брудна, огидна звичка, яка шкодить моєму здоров’ю і занадто дорого мені коштує».

Повірте мені, у «Легкому способі» така тактика не застосовується. Вам уже відомо, що куріння шкодить здоров’ю, і розуміння цього викликає у вас тривогу. А що роблять курці в стані стресу? Правильно – хапаються за цигарку.

Суспільству в цілому властиве ставлення до курців як до простуватих, слабких парій. Більшість курців сприймає себе саме так. Дійсно, незважаючи на свою компетентність і здатність розумно керувати повсякденними справами, ви загубили з поля зору ту сферу життя, до якої належить куріння. І це ще одна складова промивання мозку. Насправді сили волі у вас стільки ж, а може, і більше, ніж у будь-якої іншої людини – курець вона чи некурець. Але наразі ви використовуєте силу волі зі знаком «мінус».

Можливо, у деякі мої слова важко повірити. Вас, напевно, охоплює бажання викинути цю книжку на смітник. Будь ласка, не треба! На цих сторінках ви не знайдете жахливих історій. Навпаки, я маю для вас лише добрі новини. Однак наша ситуація належить до категорії «що було першим – яйце чи курка?». Головний фактор, що заважає курцям навіть спробувати кинути курити, – страх. Він може набувати різних форм. Це – страх успіху, шлях до якого лежить через період страждань упродовж невизначеного часу. Страх, що для досягнення успіху не вистачить сили волі. Страх перед фіаско. І хоч як це не парадоксально, страх перед самим успіхом: страх, що до кінця життя від свят і вечірок ви вже не отримуватимете колишнього задоволення. Адже ви бачили, як потерпають ваші друзі. Невже ці страждання комусь довподоби? Це страх, що без цигарки ви не зможете довго спілкуватися по телефону чи долати стрес. Страх, що, досягнувши мети, ви перетворитеся на колишнього курця і станете скиглієм, який до скону літ плакатиме про те, що йому ніколи не доведеться викурити жодної цигарки.

Не будемо вдавати, що цих страхів не існує. Вони реальні й сильні. Якщо ви коли-небудь застосовували «вольовий метод» відмови від куріння, який я неодноразово випробовував на собі, то пам’ятаєте, що при цьому переважає не відчуття «я кидаю курити», а відчуття «я кидаю жити», а то й – «відмовляюся від механізму подолання труднощів, від підтримки й опори». Тому давайте визнаємо, що ви відчуваєте і цей страх, і безліч інших. А ще погодимося з тим, що для спроби відмовитися від куріння потрібна справжня відвага. Якщо ж ви це усвідомлюєте, значить, одна з перешкод уже позаду. Істина полягає в тому, що всі ці страхи – складові елементи промивання мозку. Отже, перш ніж кидати курити, потрібно позбутися цих страхів.

Усі курці – осбистості суперечливі. Куріння для них – щось на кшталт перетягування каната. З одного боку, страх: звичка губить мене, влітає мені в копієчку і підкоряє собі моє життя. З іншого – це моє задоволення, мій супутник життя, моя опора. Чесно кажучи, задоволення від куріння незначне – пригадаймо ситуацію в пологовому будинку. Невже ми не вміємо радіти життю чи боротися з проблемами без куріння? На цьому ж боці каната є страх. Куріння, як і будь-який різновид наркотичної залежності, – це боротьба зі змінним успіхом, у якій бере участь страх: страх впливу наркотику на нас, страх перестати радіти життю або страх впоратися з проблемами без наркотику. Нагадаю: людям, які не курять, ці страхи не відомі.

Підступність нікотинової пастки полягає ще й у тому, що на тій стороні каната є страх перед майбутнім: «Так, я можу захворіти на рак легенів, а можу і не захворіти, якщо пощастить». Але тільки-но ви вирішуєте кинути курити, як доводиться віч-на-віч стикатися із суворою дійсністю, фобією поразки і страхом перед перспективою життя без куріння. Для нас природно сподіватися, що фатальний день буде відтерміновано, що нас і надалі супроводжуватиме успіх, чи, можливо, автобус переїде нас раніше, ніж розвинеться хвороба, або ж одного разу ми прокинемося й зрозуміємо, що бажання курити зникло.

Можливо, ви, як і я, чули про курців, з якими сталося щось подібне. Тридцять років я молився, щоб і мені так пощастило. Затямте: небезпека нікотинової пастки полягає в тому, що вона, подібно іншим видам наркотичної залежності, спеціально призначена для того, аби втримати вас на гачку. І чим міцніше ви сидите на цьому гачку, тим сильніше ця пастка шкодить вашому здоров’ю і гаманцю. Так, є невелика група курців, які одного прекрасного ранку прокидаються і розуміють, що бажання курити в них ніколи не виникатиме. Зазвичай ці курці дійшли до тієї стадії, коли вони вже неспроможні обдурювати себе і запевняти, що куріння – це насолода й опора. На жаль, переважна більшість людей досягає цієї стадії занадто пізно. Прошу, не допускайте, щоб так трапилося і з вами! Усе своє життя ми, курці, обіцяємо собі завтра ж відмовитися від цієї шкідливої звички. Мені пощастило позбутися її вчасно. Можу лише гадати, яким було б самознищення, якби я спізнився. Якби в мене виявили рак легенів, упевнений, усі наслідки промивання мозку миттєво розвіялися б, а висновки були б сумними:

«Ідіот, кретин! Тобі пощастило народитися міцним і здоровим. Яким же невдячним і тупим треба бути, щоб усе життя труїти власні легені цією капостю! Як можна бути настільки егоїстичним і черствим, як можна мучити близьких тобі людей? Ти вважаєш себе розумною й інтелігентною людиною. Але яким же дурним і слабким треба бути, аби довести себе до такого стану?»

Напевно, ви, як і раніше, впевнені, що я сподіваюся достукатися до вашого здорового глузду. Аж ніяк. Я просто намагаюся уявити, що б я думав у такий момент. Біда в тому, що в жодного курця подібної думки не виникає, допоки не стає занадто пізно. Я просто намагаюся показати, наскільки підступна нікотинова пастка. Як я вже говорив, це нагадує одвічну дилему про яйце і курку. Істина в тому, що всі ці страхи – лише предмет промивання мозку і їх можна позбутися раніше, ніж ви дочитаєте цю книжку. Тож будьте готові заздалегідь. Іноді у вас може виникати бажання відкласти книжку або читати її дуже повільно, відволікаючись на більш важливі справи: домашнє господарство, опікування дітьми, вибудовування кар’єри.

Усі ми згодні з тим, що життя – це гра. Прагнучи насолоджуватися життям і долаючи перешкоди, складно передбачити, який наш вчинок чи поворот подій буде для нас виграшним, а який зрештою завдасть шкоди. Скільки разів за своє життя нам доводилося опинятися в ситуації, коли втрачати було абсолютно нічого, а отримати ми могли чимало. Усе залежить від нашого рішення. Отож зараз ви перебуваєте в такому ж вигідному положенні. Думаєте, я перебільшую? Аніскілечки. Я хочу, щоб ви пообіцяли (насамперед – собі), що дочитаєте цю книжку до кінця. Пам’ятайте про те, що нікотинова пастка побудована з таким розрахунком, щоб утримувати вас на гачку все життя. Не дозволяйте їй обдурити себе. Якщо ви дочитаєте книгу:

ВИ АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ ВТРАТИТЕ!

Якщо хочете, можете продовжувати курити. Вам навіть полегшає. Замість того щоб почуватися дурною і мучитися докорами сумління, ви зможете сказати рідним і друзям: «Я зробила все, що могла: прочитала книжку від початку до кінця, але курити так і не кинула». Ви зробили все, про що я чи хтось інший міг вас попросити. І тепер із чистою совістю можете продовжувати курити. Усвідомте: ви абсолютно нічого не втратите. Тому нема чого супитися, продовжуючи читати. Обіцяю: попереду на вас чекають тільки добрі новини. Вам нема чого зупинятися й пропускати абзаци або й сторінки. Навпаки, ця порада може видатися дурною, але якщо ви й досі не вирішили, що вже викурили свою останню цигарку, то книга допоможе вам відмовитися від спроб кинути курити перш, ніж ви дочитаєте її до кінця. Однак не варто зловживати цим, аби читати по рядку в день. Якщо ж ви вже викурили останню, як ви сподіваєтеся, цигарку у своєму житті, то прочитайте книжку якнайшвидше.

Коли я розповідаю про куріння цигарок – а роблю я це впродовж усієї книжки, – то маю на увазі будь-яку форму куріння, зокрема й куріння трубок, цигар, самокруток, тобто будь-яке споживання нікотину, у тому числі нюхального й жувального тютюну, пластиру чи спрею для носа.

Але якщо ви абсолютно нічого не втратите, то це ще не означає, що ви нічого не отримаєте, користуючись «Легким способом». Його переваги не лише в тому, що у ваших кишенях збережеться більше грошенят і пахнутиме від вас приємніше. Люди, яким «Легкий спосіб» уже повернув свободу, надсилають мені такі слова подяки: «Дякую за те, що подарували мені життя!» або «Моє життя почалося, коли я кинув курити».

Я отримую листи від заповзятих курців з величезним стажем (таким колись був і я) – від чоловіків і жінок, від молоді. Коли ми стаємо рабами нікотину, то не можемо думати про те, наскільки і чим ризикуємо. Безумовно, у мене, як і у вас, також було чимало невдалих спроб відмови від цигарок. Я навіть не сподівався, що коли-небудь узагалі кину курити. Поки це нарешті не відбулося. Я чекав, усвідомлюючи, що куріння рано чи пізно вб’є мене. Дивно, але думки про смерть мене майже не турбували. Я впав так низько, що смерть перестала лякати мене. Зрозуміло, мені й на думку не спадало (як, імовірно, не спадає і вам), що саме куріння довело мене до такого стану. Так, я розумів, що куріння викликає задишку, але приписував млявість і постійне почуття втоми віку і перенавантаженню. Я ніяк не міг зрозуміти, що це наслідок психологічного тиску. Навпаки, я щиро вірив, що куріння додає мені сміливості й впевненості в собі. Адже всім відомо, що пити капучино в кафе і при цьому не курити – те ж саме, що вийти на вулицю голяка. А від спроб розговорити співрозмовника на вечірці без цигарок стає просто ніяково. Я вважав, що без цигарки ніколи не зумію зосередитися. Як утекти від шаленого натовпу, якщо не можеш дозволити собі перекур? Пачка цигарок була не тільки моєю кращою подругою, але й джерелом сили. Без неї я перетворювався на медузу, губив будь-яку здатність і бажання радіти життю.

Коли ж цей туман перед очими розвіюється, ми нібито прокидаємося від страшного сну. Я вирвався з чорно-білого світу страхів і депресій у сонячний багатобарвний світ енергії, впевненості й оптимізму. Приблизно за третину століття я майже забув, як це – відчувати себе живим. Як і більшість курців, я призвичаївся до куріння, коли мені ще не було двадцяти років. А коли відчув, що перестав насолоджуватися життям, то списав це на роки й усі наслідки зрілого віку. Відмовившись від давньої звички, я сподівався стати здоровішим і реалізувати себе в житті, вірив, що ці переваги є найціннішими. Але їх перевершили інші, зокрема:

1. Презирство до себе самого змінилося самоповагою.

2. Місце невпевненості зайняла безумовна впевненість у собі.

3. Зникла чорна тінь, яка, незважаючи на всі спроби позбавитися її, розростається і не дає спокою людині, котра стає залежною після прийняття другої дози. З цієї миті ми усвідомлюємо або підсвідомо обдурюємо себе впродовж усього життя. Спочатку ми запевняємо себе, що не маємо ніякої залежності, а коли усвідомлюємо, що все ж таки потрапили на гачок, даємо собі обіцянку зірватися з нього – проте не сьогодні, а завтра. Завтра – не раніше. Трохи пізніше я поясню, чому це «завтра» ніколи не настає.

4. Час покласти край рабству. Нас настільки поглинає боротьба з суспільством (а разом і з собою), яке примушує нас кинути курити, що ми навіть не звертаємо увагу на те, чи дійсно отримуємо від куріння насолоду. Насправді ж ми сприймаємо те, що відбувається, як щось цілком зрозуміле. Ось чому ми вважаємо, що більшість цигарок викурюємо просто за звичкою. Багато хто з курців скаже, що їхня улюблена цигарка – та, яку вони викурюють після їжі. Замислімося над цим твердженням. Яка різниця між однією цигаркою та рештою цигарок із тієї ж пачки? Ніякої. Вона не відрізняється від них своїм вмістом. Річ не в тім, що курець насолоджується цигаркою після їжі, а в тім, що від інших приємних подій він не отримує задоволення, якщо вони не супроводжуються курінням. У житті людей, які не курять, нічого подібного не існує. Та й чи задоволення це? Поки що ми, коли віч-на-віч стикаємося з інформацією про наслідки куріння, рідко жалкуємо про те, що взагалі маємо цю звичку. Цигарки стають цінними тільки тоді, коли курцеві забороняють курити. Чи можна уявити собі інший вид дозвілля, крім наркотичної залежності, який би так само впливав на людину? Таке «дозвілля» спокушає тільки тоді, коли воно під забороною. А коли заборона відсутня, то сама думка про таке «дозвілля» засмучує.

Однак сума плюсів, які дає життя без куріння, переважає її окремі складові. Допоки я не кинув курити, щоранку прокидався млявим і розбитим – і це після десятигодинного сну! Мені доводилося буквально витягати себе з ліжка назустріч випробуванням і негараздам нового дня. Тепер, коли мені вже за сімдесят, я прокидаюся сповненим сил і бадьорості, з радістю думаючи про те, що на мене чекає. Ось що мають на увазі люди, коли пишуть:

«Моє життя почалося, коли я кинув курити».

Лист, сповнений надзвичайного натхнення, надіслала мені молода жінка Деббі Сек’юла:

«Я сміялася з себе: це ж треба, до чого докотилася – взялася за книжку, щоб кинути курити! Книжка здалася мені нелогічною і жалюгідною. Важко повірити, щоб науково розроблені методи відмови від куріння не подіяли, а книжка допомогла».

Як і в багатьох інших сферах життя, намагаючись кинути курити, ми часто звертаємося до так званих авторитетів, таким чином запевнюючи себе, що заради досягнення мети зробили все можливе. Але в сфері нікотинової залежності все, що нам відомо про цю пастку і способи вивільнення з неї, зазвичай суперечить дійсності.

У це важко повірити, але книжка змінить ваше уявлення про цигарки – не лише під час читання, але й на все життя. Найбільше я радію одній обставині: елементарні дані стають для нас інтелектуальними інструментами, необхідними для розуміння того, як вибратися з пастки. Знання – це сила: без нього ми губимося, а з ним – почуваємо себе переможцями. Все це Деббі передала своїми словами:

«Раптом я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися цієї посмішки. Перегорнувши через тиждень останню сторінку Вашої книжки, я зрозуміла, що більше ніколи не куритиму. Я зрозуміла, що вилікувалася раз і назавжди.

Відчуття було дивним. Не можу точно описати його, але впевнена: Ви зрозумієте, про що я.

Я не курю вже другий тиждень. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити.

Сьогодні моє життя – просто диво! Усе видається новим і чудовим. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати!

Ви пишете про одкровення, що може спуститися будь-якої миті впродовж двох найближчих тижнів. Зі мною це сталося за лічені секунди. Більше я навіть не згадую про куріння.

Наостанок скажу ще раз: дякую Вам!

Сподіваюся, коли-небудь у мене буде можливість подякувати Вам особисто, а поки що – ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ ВАМ ЗА ТЕ, ЩО ВИ НАВЧИЛИ МЕНЕ ЖИТИ!

Із найкращими побажаннями Вам і всім Вашим, безсумнівно, люблячим близьким.

Деббі Сек’юла».

За багато років я отримав численну кількість таких листів. Напевно, ви пам’ятаєте розповідь про те, як я сам кинув курити:

«Коли чудо відбувається, воно схоже на пробудження від страшного сну».

У своїх листах Деббі пише: «Сьогодні моє життя – просто якесь диво!» У листах часто повторюється ще одна фраза: «Це якась магія!» Розгляньмо цих близнюків більш детально -

ДИВО ЧИ МАГІЯ?