Читать книгу Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок - Аллен Карр - Страница 8

Моя методика – це не тільки «легкий спосіб», але і єдина можливість кинути курити. Саме тому мене називають самовпевненим дурнем. Називаючи свій спосіб єдиним, я не стверджую, що інших способів не існує. Навпаки, я вже неодноразово згадував про них під узагальненою назвою «вольові методи». «Легкий спосіб» я називаю єдиним тільки тому, що він набагато ефективніший за будь-які інші. Решта методів ускладнюють шлях до життя без куріння. Спробую пояснити, що я маю на увазі.

Якщо йдеться про боротьбу з курінням, то міркування сучасних медиків адекватні логіці, коли людині, яка не вміє плавати, замість надувних подушок вони пропонували б важкі кайдани або взагалі рекомендували зв’язати ноги. Ці професіонали вважають, ніби вони діють в інтересах пацієнтів, але неважко переконатися у зворотному. Так можуть чинити тільки люди, які нічого не знають про існування кращих методів.

Аби відстояти мою точку зору, повернімося до аналогії з плаванням. Отже, що б ви порадили людині, яка хоче навчитися плавати? Запропонували б їй одразу плавати брасом, кролем, на спині, а може, під водою чи у вертикальному положенні? Я анітрохи не здивуюся, коли хтось надасть перевагу одному стилю плавання, а хтось – зовсім іншому

Так чому б не застосувати такий же підхід і до куріння? Проте, якби я запитав у вас, чи порадили б ви плавцю-початківцю замінити надувні подушки важкими кайданами або зв’язати ноги, ви без вагань відмовилися б, чи не так? Якому інструкторові взагалі може спасти на думку запропонувати подібне учневі?

Уявіть собі, що ви знаєте про метод, який допомагає кинути курити:

ЛЕГКО, РАЗ І НАЗАВЖДИ;

БЕЗ СТРАЖДАНЬ ВІД АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ;

БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ СИЛИ ВОЛІ;

БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ ВЖИВАТИ ПІҐУЛКИ, КОРИСТУВАТИСЯ ІНШИМИ АНАЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ АБО Ж НА ПОЧАТКОВІЙ СТАДІЇ ВІДВИКАННЯ ПРОСТО ТЕРПІТИ І ЧЕКАТИ;

УМОЖЛИВЛЮЄ ОТРИМАННЯ БІЛЬШОЇ НАСОЛОДИ ВІД СВЯТ І ВЕЧІРОК;

НАДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УСПІШНІШЕ ВИХОДИТИ ЗІ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ;

НЕ ПОТРЕБУЄ ЗАЙВОЇ НЕРВОЗНОСТІ;

НАДАЄ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ;

ПОНОВЛЮЄ ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЯ;

НІКОЛИ НЕ ВИКЛИКАЄ БАЖАННЯ ВХОПИТИСЯ ЗА ЦИГАРКУ;

НЕ СПРИЧИНЯЄ ПОЯВУ ЗАЙВИХ КІЛОГРАМІВ…

Що б ви на це відповіли?

Якщо вірити фахівцям, то ця методика має занадто багато плюсів, тому вона не дуже схожа на правду. Хіба таке буває? Її вплив протилежний впливу вольових методів, за її допомогою легше кинути курити. Але уявіть на хвилинку, що така методика дійсно існує і її додаткова перевага – можливість продовжувати курити і водночас уміти користуватися цим способом. Навіщо тоді потрібні всі інші?

Якби ви випробували цей метод і переконалися, що він дійсно працює так, як я обіцяв, то усвідомили б його настільки, що запевняли б в його ефективності всіх курців, які вирішили кинути курити. Бо чи рекомендували б ви інший метод, менш ефективний? А якби й рекомендували, то хіба це не те ж саме, що порадити надіти на руки плавця-початківця металеві браслети замість надувних подушок?

Я маю добрі для вас новини: методика, про яку йшлося, існує. Я називаю її «Легкий спосіб», і ви вже почали нею користуватися.

Але якщо моя формула правильна, то чому б медикам не звернути на неї увагу? Хіба ви не погоджуєтеся з тим, що медики рекомендують більш складні й менш ефективні методи рятування від нікотинової залежності?

Нам промили мозок, змусивши вірити, що кинути курити неймовірно важко. Проте тисячі курців відмовляються від цієї звички, не вдаючись до сторонньої допомоги, не звертаючись до Аллена Карра чи інших фахівців, до медикаментозних та інших засобів. Ви, мабуть, чули про таких людей, а з деякими з них навіть знайомі. Проте в них відсутнє відчуття ейфорії, якому раділи ми з Деббі та переважна більшість колишніх курців, що скористалися «Легким способом». Але важливо інше: навіть тим, хто не використовував «Легкий спосіб», відмова від куріння далася порівняно легко.

Різниця між цими курцями і мною лише в тому, що вони не знають, чому їм було так легко кинути курити. Вони намагаються аналізувати причини і часто з задоволенням діляться досвідом з іншими курцями. Перш ніж відкрити «Легкий спосіб», я звертався до таких методик. Деякі дійсно допомагали, але ненадовго. Про ці методики я чув від пацієнтів у наших клініках. Іноді на групових заняттях хтось із пацієнтів починав рекомендувати присутнім свій спосіб. А я запитував, навіщо він відвідує клініку, якщо має власний метод?

«Запевняю вас, він діяв! Кілька років мені взагалі не хотілося курити, але потім я зробив помилку. Викурив усього одну цигарку. Не дуже-то й хотілося…»

Усе, далі можна не продовжувати. Цих пацієнтів я запитую: чому б їм знову не вдатися до власної методики? І завжди чую у відповідь: «Я намагався, але цього разу нічого не вийшло».

Безперечно, суспільство в цілому, зокрема й люди, які ніколи не курили, вірять у те, що кинути курити дуже важко. Є також безліч курців, які вважають, що це навіть неможливо. Такої думки певний час дотримувався і я. Але тільки вдумайтеся: чому кидати курити важко, а іноді просто неможливо? Ми вже з’ясували, що курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Отже, якщо ми вирішили більше не курити, то що може нам завадити? Від нас майже нічого не вимагається. Лише одне – простіше-простого: от ви й некурець!

Чи не занадто все просто? Ми знаємо, що куріння – це звичка, а звички досить живучі. Цією старою піснею «експерти» маскують свою некомпетентність. Бліц-аналіз допомагає встановити, що всі ті «експерти» нічого не розуміють у своїй роботі. По суті, обидві заяви вводять в оману, адже ми куримо не за звичкою, інакше кинути курити було б до смішного просто. Тож давайте просто зараз розвіємо міф про куріння за звичкою.

Що таке звичка? Це повторювана модель поведінки. Позбудьтеся цих повторів і – звички немає. Найцікавіше в цьому питанні – причина повторень. Я наведу декілька прикладів, аби прояснити ситуацію.

Майже все своє життя я їздив за правилами лівостороннього руху. І робив це не тільки тому, що мав таку звичку. На континенті чи в США я легко ламав звичний стереотип поведінки – з очевидних на те причин. Ви зрозуміли, до чого я веду? Звички жодним чином не пояснюють повторюваність поведінки. Щоб позбутися звички, необхідно лише усунути причину поведінки, яка стала звичною. На щастя, у мене ніколи не було звички гризти нігті, але я знаю людей, які гризуть їх і ніяк не можуть цього позбутися, навіть заради близьких. Їм важко це зробити тому, що вони не знають істинної причини своєї поведінки. А навіть якщо і знають, то не розуміють, як можна її усунути.

Тепер припустимо, що єдина причина, через яку ми продовжуємо курити, – давня звичка. То чому ж від цигарок так важко відвикнути? Адже досить просто – не прикурюйте нову цигарку, та й годі. Навіть робити нічого не доведеться!

Ще одна причина, якою «експерти» мотивують складність відмови від куріння, – страшні фізичні страждання від абстинентного синдрому. Розвіяти цей міф буде неважко. Визнаю, що навіть після того, як я загасив свою останню цигарку і зрозумів, що ніколи в житті не куритиму, я таки очікував горезвісних страждань, які спричиняє абстинентний синдром. Але так і не дочекався. Як же мені вдалося уникнути їх? Я не користувався жодною нікотинозамінною терапією. Адже щойно я почав пригадувати колишні спроби кинути курити за допомогою вольового методу, то раптом зрозумів: я ж і тоді не страждав від жодних фізичних тортур.

У наших клініках більшості пацієнтів потрібен лише один чотиригодинний сеанс терапії. Іноді після сеансу пацієнт мені телефонує і між нами відбувається така розмова:

Пацієнт: Ви запевняли, що це безболісний процес, але я потерпаю.

Я: Що саме у вас болить?

Пацієнт: Щось схоже на грип.

Я: І лікар сказав вам, що це абстинентний синдром?

Пацієнт: До лікаря я не звертався, але знаю, що грип тут ні до чого.

Я: Опишіть симптоми.

Пацієнт: Мене кидає в піт!

Я: Олімпійську чемпіонку Маріон Джонс теж кидає в піт під час кожного забігу, але це її чомусь не турбує.

Пацієнт: Але я не можу заснути вночі!

Я: Кожна людина іноді не може заснути.

Пацієнт: Я ніяк не можу зосередитися!

Я: Охоче вірю, що у вас проявляються всі перераховані симптоми, але про фізичний біль ви не сказали ані слова.

Безглуздість ситуації в тому, що, якби заради відмови від куріння необхідно було перехворіти грипом кілька днів, ми залюбки ухопилися б за такий шанс. Під час грипу іноді здається, що вмираєш, але ми не репетуємо і не панікуємо. Це можна пережити, немає причин для хвилювань. Зрозумійте мене правильно: я аж ніяк не намагався применшити страждання мого співбесідника в його чи ваших очах. Потерпання від абстиненції цілком реальні (пам’ятаю, як переживав їх упродовж півроку). Я просто хочу запевнити і його, і вас, що фізичного болю він не відчуває. Курці здатні міцно проспати всю ніч без цигарок. Цілих вісім годин без них! Прокинувшись, вони чимдуж не хапаються за пачку. Ранком переважна більшість курців спочатку встає, а вже потім закурює. Лише дехто дозволяє собі курити в ліжку. Чимало курців спочатку п’ють чай або каву, навіть снідають. А деякі взагалі закурюють тільки тоді, коли виходять з дому, інші ж – коли приїздять на роботу. І вони не репетують від болю й не лізуть від нього на стіну. Однак варто комусь спробувати вихопити в них цигарку, яку вони закурять на роботі, як цей хтось одразу наражається на ризик зламати руку!

Уявіть, що ви звернулися до лікаря із симптомами, які з’являються під час нестерпного бажання закурити. Як би ви описали свої відчуття і пояснили, де саме вони спостерігаються? Спробуйте виконати цю вправу через тридцять хвилин після перекуру, коли у вас виникнуть неприємні відчуття. Щойно вони занепокоять вас – не дайте собі знову закурити, а потім точно визначте, що і де вас турбує.

Уявіть, що ваше тіло – карта, на зразок тих, якими користуються фахівці з акупунктури. Ви можете хоча б приблизно визначити, у якій точці зосереджені відчуття? Ні, у вас нічого не вийде. Тому що вас гнітить посилене відчуття занепокоєння й невпевненості, яких легко позбутися, закуривши нову цигарку. Тепер уявіть, що ви вирішили припинити експеримент і потягнулися за пачкою, а вона – порожня. Паніка охопить миттєво, ви почнете вивертати кишені, сумки і шухляди стола, шукаючи джерела нікотину. Це – неприємне відчуття, якого ми, курці, незабаром навчимося уникати.

Так само панікують і люди, які засиджуються допізна, – вони нервують, бо, підраховуючи кількість цигарок, розуміють, що невдовзі вони скінчаться. Ви подумки, напевне, теж робили такі підрахунки: «На цій вечірці мені стирчати ще як мінімум дві години, а в мене залишилося всього чотири цигарки».

Ви розподіляєте цигарки, немов дорогоцінну воду під час подорожі Сахарою. Для вас вечірка, можна сказати, скінчилася, адже одразу після спалаху паніки ви тільки те й робите, що нагадуєте всім і кожному: рівно о такій-то годині ви підете. Загалом вечірка нібито вдалася – ви познайомилися з цікавою людиною і з’ясувалося, що серед усіх присутніх курите тільки ви двоє. Спочатку ви не переймалися тим, що він, схоже, з тих курців, які можуть і не курити. Ви навіть не надали особливого значення тому, що він навмисне не прихопив із собою цигарок. Зацікавленість новим знайомим почала зникати, коли він розпочав лекцію про частоту куріння, до того ж курив нарівні з вами, витрачаючи ваш запас, тому цигарки й скінчилися раніше. Проте найбільша прикрість, коли він постійно натякає, що багато курить лише тому, що ви подаєте йому поганий приклад!

Звісно ж, ви надто виховані, аби поставити його на місце. Але як тільки-но зрозуміли, що цигарок залишилося обмаль, то відразу припинили пригощати нового знайомого. Зрештою, ваш співрозмовник-зануда зрозумів натяк і зник. Отже, можна спокійно дістати передостанню цигарку. Аж раптом перед вами знову постає ваш співрозмовник і нахабно тягнеться за останньою – дорогоцінною – цигаркою:

– Я візьму її, можна?

– Можна?! Ну ти і свиня! Звісно, не можна!

Проте зрозуміло, ви лише так подумали. Нахаба зачепив вас заживе, але ви не хочете бути нечемною. І тому відповідаєте:

– Звісно, можна. Я (так само, як і ти) також можу жити без цигарок…

Ваш сарказм прицільно б’є по співрозмовнику, однак цигарка вже в його зубах. Тож ви залишилися ні з чим.

Будемо відверті: курці не відчувають фізичного болю, коли намагаються кинути курити, а якщо вони дійсно хочуть кинути, то позбуваються цієї звички досить легко. Це стосується не тільки вас, але й усіх курців. Однак загальновідомо, що переважна більшість курців вважає відмову від куріння надзвичайно важким, ба навіть неможливим процесом. Причина тому – страх, паніка, дискомфорт, що охоплюють вас, коли виникає бажання закурити, а ви не спроможні його задовольнити. Не намагайтеся закрити на це очі, адже ви дійсно панікуєте. Курець охоче поділиться із зовсім незнайомою людиною і цигаркою, і навіть останньою улюбленою цукеркою. Але якщо цей незнайомий наважиться претендувати на останню цигарку, а курець не побоїться бути нечемним, то відповідь, швидше за все, буде приблизно такою: «Можу запропонувати літр крові. Або навіть одну з нирок – вам варто лише попросити. Але останню цигарку?… Нізащо!!!»

Єдине, що мучить курця, який вирішив кинути курити, – це не саме бажання викурити цигарку, а неможливість його вдовольнити, тобто коли предмет прагнення – під забороною. Це своєрідні психологічні тортури, і невідомо, коли вони закінчаться і чи закінчаться взагалі. Незважаючи на їхню нематеріальність, чи ж ускладнюють вони відмову від куріння? НАВРЯД!

Розгляньмо вольовий метод детальніше. Якщо у нас є сила волі, то застосування цього методу починається зі зневіри і приреченості на безрадісне життя. Одначе ми сподіваємося, що витримаємо випробування і позбудемося залежності. Проте навіщо так страждати? Адже ми вирішили, що більше не хочемо курити. Чому ми нервуємо тільки тому, що курити не можна? Мабуть, усе через ту ж паніку, про яку ми вже говорили. Але такого тлумачення недостатньо. Ми вже з’ясували, що паніка у курців виникає лише тоді, коли вони неспроможні вдовольнити бажання закурити. Проте звідки береться паніка, якщо ми вирішили більше ніколи не курити?

Можливо, ви вважаєте, що причиною всьому нікотин – наркотик, що викликає звикання, тож у залежної людини немає іншого виходу, крім як бажати нової дози навіть після відмови від куріння. Наче цілком логічно, хоча це знову-таки нічого не пояснює. Що ж то за «бажання» таке? У нашому контексті воно може означати лише одне: «Хочу курити!» Але ж я щойно вирішив, що більше ніколи, жодного разу не захочу курити, звідки тоді це бажання? Воно позбавлене будь-якої логіки. Уявіть собі діалог двох подруг.

А: Я не проти в суботу пройтися з тобою по крамницях.

Б: І я охоче пішла б із тобою. Не люблю робити це сама.

А: Проте я пообіцяла Джонові прийти на його матч із регбі. Така нудьга… Він однаково програє, а мені доведеться стояти під дощем і вітром та переживати, аби він собі щось не зламав. І це ще квіточки! Найгірше – слухати ті дитячі пісні після матчу.

Б: Йому давно пора подорослішати, ти дарма йому потураєш.

А: Звісно, ти маєш рацію. Я вже давно попереджала, що відправлю його на матч самого. Вирішено – іду з тобою по магазинах!

А тепер уявіть, як наступної суботи перша подруга насуплено тиняється магазинами, жаліючись: «Вибач, але мені дуже хочеться подивитися гру! Не можу вже дочекатися. Сподіваюся, мені не доведеться потерпати так щосуботи».

У мене багата уява, але я навіть у нереальних фантазіях не міг би припустити ймовірність такої ситуації – і це незважаючи на те, що сам ненавиджу ходити по магазинах і обожнюю регбі. Ви скажете, що цей приклад не має жодного стосунку до вольового методу відмови від куріння. Але ж ми частенько чуємо від курців: «Годі! Мені набридла ця мерзенна звичка. Я витрачаю шалені гроші на такий “привілей” псувати собі життя. Досить, зав’язую!» Чомусь таке рішення зазвичай – одне з найпопулярніших під Новий рік. Однак у наступні кілька годин, днів і тижнів ми стаємо свідками того, як ті ж курці повторюють: «За цигарку я ладен убити!..»

Можливо, ви також пройшли через цей зовсім нелогічний процес. Зі мною таке повторювалося неодноразово. Ми називаємо це «залежність». Але саме слово не прояснює ситуації і мало чим відрізняється від спроб позбавити в цілому розумних людей звички робити безглузді вчинки!

То ж чому ми поводимося нелогічно? Ключове слово – відмова. Коли перед першою подругою постає досить делікатне завдання – як пояснити Джонові, що невдовзі він втратить її підтримку, – навряд чи вона просто скаже: «Я відмовляюся відвідувати твої матчі».

Напевно, ви помітили, що фразою «відмова від куріння» я користуюся тоді, коли йдеться переважно про вольові методи. Курцям не подобається бути курцями: на їхню думку, нелогічно вважати приємним заняттям поглинання легенями смердючого і шкідливого диму, стверджуючи, начебто він допомагає зосередитися, рятує від нудьги і стресу. Але вони вірять, що куріння дарує їм насолоду і допомагає в житті. Саме слово «відмова» припускає жертву. Безглуздо намагатися зрозуміти, чому одна страва смачніша за іншу або чому болить палець, якщо ненароком вдариш по ньому молотком, або ж чому загорається лампочка, коли вмикаєш світло. Таке ж безглуздя дізнаватися, чому цигарки нібито прикрашають свята і вечірки, чому вони допомагають зосередитися, рятують від нудьги і стресу – нам досить лише знати, що цигарки мають таку якість.

Безперечно, курці розслаблюються і знімають стрес, коли прикурюють цигарку. Якщо ви були переконані в цьому ще до того, як загасили свою нібито останню цигарку, то навіщо ж вам відмовлятися від своїх переконань? Тому й не дивно, що під час телефонної розмови чи у стресовій ситуації ваш мозок наполегливо вимагає, аби ви закурили. Не викликає подиву й те, що після добротного обіду всі, крім вас, закурюють, а ви почуваєтеся зайвим. Звісно ж, ви сподіваєтеся, що згодом ця проблема вирішиться сама собою. Але з якого дива? Адже розлука лише зміцнює кохання. Однак ви з усією пристрастю сподіваєтеся, що завдяки вольовому методу коли-небудь таки вигукнете: «УРА! У МЕНЕ ВИЙШЛО! Я ВІЛЬНИЙ!»

Таке трапляється, проте рідко. Хоча це не означає, що не трапляється взагалі. Декому вдається навіть зовсім розлучитися з куривом – ці люди з захопленням розповідають, що їм байдуже до цигарок. Їхню проблему вирішує час. Якщо їм вдається протриматися без куріння досить довго, то вони поступово призвичаюються до такої ситуації, значно рідше – страждають від абстиненції і звикають вважати себе некурцями. Одначе і в цих нечисленних випадках чимало з них зізнається, що їм бракує тієї виняткової цигарки, що викурювалася після їжі.

Саме вони – ці скиглії – залякали нас, створивши міф про вічного курця, якому ніколи не вирватися на волю. Ви помічали, що в ресторанах відвідувачам з цигарками найбільше дошкуляють саме самовдоволені колишні курці? Для них це не просто можливість обуритися, а засіб самозахисту. Дим у залі нагадує їм, що куріння для них під забороною, тож вони, принижуючи курців, стверджуються у своєму рішенні не курити.

Вольові методи даються більшості курців важкою працею, а іноді не даються й зовсім, адже нам промили мозок, з раннього дитинства привчили вважати їх складними. І якщо ви зважитеся і спробуєте застосувати один із вольових методів, марна спроба не розвіє міф, а навпаки, підтвердить його. Тому курці докладають чималих зусиль, аби кинути курити – приблизно раз на п’ять років. Саме стільки часу потрібно, щоб стерлися спогади про поневіряння.

Коли ви досягнете успіху за допомогою «Легкого способу», то, звісно ж, захочете допомогти своїм друзям-курцям. Не переймайтеся, якщо добрі новини не викличуть у них ентузіазму. Таке ставлення може бути результатом скепсису або переконанням, що на них «Легкий спосіб» не подіє. Навіть якщо друзі вірять вам, проте нещодавно вони намагалися кинути курити вольовим методом та зазнали поразки, вмовляти їх звернутися до «Легкого способу» – однаково, що пропонувати марафонцеві, який упав за двісті метрів до фінішу, півгодини відпочити, а потім таки подолати дистанцію.

Проте головна складність «вольових методів» криється в сумнівах і невпевненості в собі. Ми чимдуж беремося за роботу, сподіваючись на успіх, але не віримо в нього і нічого не знаємо напевне. Це приклад негативного мислення. Навчатися плавати важко і страшно, але ви коли-небудь бачили ейфорію дитини, яка щойно навчилася триматися на воді? Нехай навіть вона пропливла лише пару метрів, ледь не потонувши, і наковталася води? Це жодним чином не зменшує її щастя. Дитина точно знає: вона трималася на воді сама – без надувних подушок і без допомоги дорослих. Вона – пливла! І зрозуміла, що згодом, коли тренуватися, зможе здолати весь басейн і бути ще щасливішою. Ейфорію того, хто проплив свої перші кілька метрів і повірив, що рано чи пізно обов’язково навчиться добре плавати, можна порівняти хіба що з перемогою на олімпійських іграх.

Коли ви ставите собі за мету прожити рік без цигарок, то, звісно, до кінця року ви її не досягнете. Якщо ж ваша мета – прожити без куріння все життя, то очевидно, що про результати таких намагань можна говорити лише наприкінці життя. Тобто навіть якщо досягнеш своєї мети, то ніколи про це не довідаєшся! Не надто спокуслива перспектива – усе життя боятися фіаско, так і не довідавшись, переміг ти чи ні. Вольовому методу властива ще одна серйозна вада: ним користуються курці, які щиро вірять у те, що йдуть на величезні жертви. Так, вони усвідомлюють, що життя курця сповнене більше недоліками, аніж перевагами. Проте вони вірять, що куріння для них – насолода й опора. Почасти безтурботність, десь безвідповідальне ставлення до алкоголю – і вони знову опиняються в тій же пастці. Тож не дивно, що кинути курити за допомогою «вольових методів» надто складно.

У попередньому розділі я просив вас відповісти на запитання: коли ви зрозумієте, що зцілилися? Потім я докладно розглянув приклади відповідей наших пацієнтів. Очевидно, ви помітили, що бездоганних відповідей не було. Та і я лише натякав на неможливість напевне знати, що більше ніколи в житті не закуриш, поки не проживеш це життя повністю. Так звідки ж Деббі або й сам Аллен Карр знають, що більше не куритимуть?

Якщо запитати звіролова: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що ніколи не потрапите ногою у ведмежий капкан?», він, напевне, не зможе чітко відповісти. А тепер трохи змінимо саме запитання: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що з власної волі ніколи не втрапите ногою у ведмежий капкан?»

Швидше за все, найввічливішою з можливих відповідей буде щось на кшталт: «Яким же недоумком треба бути, щоб навмисне всунути ногу у ведмежий капкан?!» Так, звіролов усе життя боїться випадково потрапити до капкану, але його анітрохи не лякає перспектива зробити це навмисне, особливо якщо колись він уже мав нещастя побувати в ньому!

Можливо, порівняння ведмежого капкана і куріння вас не переконало. Проте я спеціально навів його для тих, хто намагається кинути курити за допомогою вольового методу. Адже вони по-справжньому вірять, що відмовляються від істинної насолоди і справжньої опори в житті. А коли вони нещасливі і їм здається, що відтепер усе їхнє життя перетвориться на низку невдач, то цілком імовірно, що в них виникне бажання закурити знову. Таке трапляється приблизно у 90 % курців. А тепер уявіть собі, що ви підсіли на новомодний фармацевтичний препарат, дозволений законом, але вам пощастило позбутися цієї залежності. Як на вашу думку, чи станете ви перейматися тим, аби знову не втрапити в цю залежність? Запевняю, що ви вже чули про цей новомодний засіб. Його назва -

«СПУСТОШЕННЯ».