Читать книгу Врятуйте Бетмена - Андрей Кокотюха - Страница 7

Компанія розійшлася, а Максим ще лишився.

Подзвонив додому, запитав у тата, чи можна буде йому вдома трошки посидіти в інтернеті за батьківським комп’ютером. Білан-старший розчарував сина: саме сьогодні йому конче потрібен комп’ютер самому. Бо кінець року не за горами, роботи до біса. Тоді Максим запитав, чи може він ще побути в такому разі тут, у Бабусиній хаті, і посидіти за своїм комп’ютером?

Коротка пауза. Схвальна відповідь. І попередження: не більше години. Та й то тому, що нині п’ятниця, завтра до школи не треба. Взагалі бажано о такій порі вулицями не вештатися, хоч район більш-менш спокійний. Зрештою, Білан-старший визвався за годину зайти за сином до Бабусиної хати. На тому і зупинилися.

Дозволену годину Максим використав плідно.

За цей час він дізнався дуже багато не лише про Бетмена, а й про інших відомих супергероїв, а також про тих, що відомі тільки фанатам. Так само хлопець дізнався про сили зла, яким протистоять всі супергерої разом і кожен окремо. Шляхом простеньких математичних розрахунків Білан підрахував: на кожного героя припадає в середньому десяток лиходіїв. Таким чином, всі вони, зібрані докупи, являють собою не мало й не багато – майже все світове зло.

Дурня якась, але багатьом це подобається. Значить, ця дурня має право на існування.

Погодивши це з самим собою, Максим почав вивчати інформацію про героїв та їхніх ворогів уже з більшою часткою серйозності. І коли відведена година спливла, він міг дати собі чітку відповідь принаймні на одне запитання. А саме: хто б не називався Джокером, він не просто діє проти того, хто назвав себе Бетменом. Він використовує методи того, класичного Джокера. Спочатку лиходій з посмішкою блазня попереджає всіх про свій намір вчинити якусь капость. Потім починає приборкувати непокірного героя, погрожуючи завдати шкоди близьким йому людям. Як правило, слабким та беззахисним.

Вимкнувши комп’ютер і вдягаючись, Білан остаточно упевнився у своєму припущенні: якщо тихий Коля Білоус подумки уявляє себе супергероєм і чекає слушної нагоди побути ним, то неодмінно є той, хто уявляє себе суперлиходієм. І теж чекає подібної нагоди.

Ці висновки ні на крок не наблизили Максима до розгадки особистості так званого Джокера. Ним може назватися хто завгодно. Та все ж таки деякі відомості про цього невідомого Білан уже мав.

Тато, зайшовши за сином, звернув увагу на його задумливий вигляд. І, за звичкою, набутою останнім часом, вирішив не допитуватися в підлітка, що сталося і що його гризе цього разу. Білан-старший був задоволений уже тим, що його син не повертається додому сам пізньої вологої грудневої ночі. Вони крокували поруч, і Максим далі подумки складав докупи всі свої припущення.

Цей так званий Джокер – або навіть однокласник Миколи, або вчиться в одному з паралельних класів, які знаходяться поруч із восьмим «В», якщо йому вдалося непомітно покласти записку з погрозами в сумку. Він має змогу стежити за Миколою, знає склад його родини і знає, як натиснути на Бетмена. Проте не конче самому стежити за кимось, щоб дізнатися, що в нього є молодша сестра, – можна просто вчитися разом і спілкуватися. Таким чином, припущення, що Джокер – Миколин однокласник, виглядає дедалі більш реальним.

Цей так званий Джокер має доступ до комп’ютера і вміє ним користуватися. Але ж у багатьох родинах сьогодні є комп’ютери, родина Черненків – швидше, виняток, ніж правило. До того ж, так званий Джокер безграмотний. Правда, користувачу комп’ютера не обов’язково дружити з грамотою та правописом. Очевидно, такі, як Джокер, просто натискають кілька клавіш, граючи у комп’ютерні ігри.

Є, правда, ще один варіант: Джокер навмисне робить помилки. Але так чинять, коли хочуть приховати сліди. А сліди цього Джокера і без того приховані: за почерком його не вирахуєш. Значить, швидше за все, він хитрий лиходій, одначе не надто розумний, щоб писати грамотно.

Перед тим як заснути, Максим Білан ще раз прокрутив у голові прикмети Джокера. Товариш чи принаймні однокласник Миколи Білоуса, який не дружить з граматикою та пунктуацією, тобто робить елементарні помилки в словах і зовсім не знає, де треба ставити коми.

Останній слід виглядав найбільш реальним. Ось тільки йти по ньому буде проблематично: не змусиш же всіх, кого підозрюєш, писати диктант, та ще й зі словами, в яких зроблені помилки. І потім, з комами не дружить, здається, кожен третій школяр. Білан навіть підозрював, що дорослі теж не завжди знають, де треба ставити розділові знаки. Що ж до школярів, то неграмотними можуть бути як хлопці, так і дівчата. Таким чином, цей реальний слід насправді так само нікуди не вів.