Читать книгу Чорт зна що. У кігтях Хапуна - Антология, Питер Хёг - Страница 18

Оповідання вперше опублікував І. Франко за рукописом із с. Іспаса на Буковині, писаним у 1732 р.

Цар Соломон Єрусалимський влаштував вечерю велику і пішов на безводне місце, гукаючи:

– Сатано, прийди до мене на вечерю.

І з’явився йому сатана і пішов з ним. Рече же Соломон:

– Аз єсьм цар над царями, а пан над панами, й нема іншого під сонцем окрім мене.

Рече же диявол:

– Що ж із того, що ти великий цар, коли жодного предивного знаменія не учиниш? Іно я цар над царями й пан над панамн, й нема іншого окрім мене. Знаю таке дерево, що вищого за нього ти не маєш в свому панстві, і тоє дерево є вельми далеко. Але якби я двічі по нього сягнув, а за третім разом звелів, аби стало тут, то й було б так.

Рече на те Соломон:

– Я є моцніший король над королями й пан над панами і я маю царство від сходу сонця до заходу, а якби захотів, то враз мої піддані із усього панства мого стали би переді мною.

Й рече диявол:

– Але я ще заможніший і моцніший і над тебе, і над всі королі, й нема иньшого другого як я. Аз маю множество слуг, а тільки би захотів, то стали би враз передо мною всі. І таку я маю силу, що міг би всіх моїх слуг перетворити на мак, аби ся вмістили в одну-єдину бочку.

І посміявся Соломон і рече:

– Не вірую я тому, аби-сь міг слуги свої на мак перетворити і в одну бочку помістити.

Тоді повелів сатана всій преісподній своїй, аби враз вона стала перед ним. Він же перетворив їх на мак, й висипав усіх у бочку. Тоді став Соломон буцім до того чуда ся придивляти, а тоді непомітно взяв чопа і забив їх добре у тій бочці та запечатав знаменієм. І сказав їм таке пророцтво:

– Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь. Не вийдете звідси ніколи, хіба силою і велінням царя.

А тоді закопав ту бочку у полі.

І пішов старший сатана, ридаючи і плачучи, у пекло своє. А як помер Соломон, то почав Ірод царювати. Диявол же тільки й думав про те, як би то слуги свої визволити. І прийшов він у царство Ірода, коли ще він молодим був, та почав майструвати пищалі (дуду). Спочатку вистругав дудки, а потім узяв цапа проклятого зі стада Іродового й зробив міх. Одного дня сів собі на ринку та почав пискати (на дуді грати). Зачули люди і розповіли Іродови цареві, яка то музика пречудна. Тоді послав цар слуги свої увидіти, що то таке.

Привели вони сатану до царя, і глянув цар на такого пречудного воїна й питає:

– Хто ти єси і з якого краю?

Й рече диявол:

– Аз єсьм хитрець над всіма майстрами й ігрець над ігрецями.

– Прошу тя, – рече йому цар, – живи у домі моїм й весели дім мій по всі дні, аз же воздам ти мзду твою і сотворю тя великим у царстві моїм.

І дав йому покій дуже гарний поруч із покоєм своїм. Потому влаштував Ірод бенкет великий на рождество своє, та покликав усіх вельмож із царства свого, і повелів у бубни бити й грати гудницям у сурми та іншим різним музикам. Але жоден не міг догодити Іродіяді, дочці Филипа, брата Іродового. А як почав диявол грати всякі пісні і танці на пищалі, котра просто нарікаєся дуда, тоді возвеселилася Іродіяда й стала скакати й плясати, й тим догодила сильно Іродови.

Рече же їй:

– Доню, що хочеш проси у мене, дам ти й пів царства мого.

Вона ж хутко до матері своєї підбігла й питає:

– Що б то мені попросити в царя? Чи обіцяні пів царства, а чи щось інше, що мені захочеться?

Рече їй мати:

– Проси на блюді голову Іоанна Хрестителя, то все буде наше.

Підійшла дівиця й рече царю перед всіма вельможами:

– Дай ми, царю, голову Іоанна на блюді.

Почув то цар і засмутився дуже, бо мав його за учителя великого. Але, не бажаючи переступити слово своє при всіх, що зібралися тут, послав у темницю мучителя, а той відрубав голову Хрестителя й підніс дівиці на блюді. Вона ж те блюдо возложила, наче вінець на голову свою, та почала плясати перед всіма. Але дивноє чудо! Усі страви й напої многоціннії, що перед гостями стояли, на кров перетворилися.

Потім рече диявол:

– Царю, не печалуйся намарне смутком своїм, а пошануймо іще пам’ять отця твого. Ходімо на поле, возвеселімося там іще.

І пішли вони, а диявол попереду скаче і танцює. І коли прийшли вони в поле, наблизився диявол до того місця, де закопав Соломон бісів, і питає в царя:

– Що то за могила?

Рече цар:

– Чув я, що ніби тут мій отець закопав бісів.

І рече диявол:

– Неправда, царю. Аби-сь знав, жи отець твій закопав тут золото й срібло та каміння дорогоцінне. І сказав тоді так: якщо буде хтось із синів моїх мудрим, то добуде цей скарб.

Втішився цар і повелів копати, і знайшли бочку дуже велику. Рече же диявол:

– Накажи, царю, усім відійти від нас.

Вельможі відійшли, залишивши їх самих. Та щойно Ірод вибив чоп, то враз усі біси чорною імлою вилетіли звідти, а диявол тільки посміявся з дурости Іродової. І розступилася земля, і провалився Ірод у пропасть зі всім домом своїм. А біси звідтоді знову взялися людей спокушати.