Читать книгу Чорт зна що. У кігтях Хапуна - Антология, Питер Хёг - Страница 9

У Густинському літопису ХVII ст. читаємо: «Два суть бози: Єдин Небесний, другий во аді». Фраза ця – залишок дуалістичного вірування, яке тривалий час ще побутувало в народі. Згідно з нашою мітольогією Господь і Сатанаїл творили світ разом, і всі тварини і рослини чітко поділені на Господні й диявольські. За найдавнішими уявленнями, Сатана створив усе видиме і матеріальне – землю, тварин, рослини, ба навіть людей. Оповідання про створення світу знаходимо вже у Початковому літопису: «Мився Бог в мовниці (лазні) і воспотився, отерся віхтем і сверже з небеси на землю. І распреся (посперечався) Сатана з Богом, кому в нім (себто у віхті) створити чоловіка. І створи диявол чоловіка, а Бог душу в онь (в нього) вложи, тим же, аще умреть чоловік, в землю ідеть, а душа к Богу».

У цьому розділі запізнаємося переважно із давніми творами, які оповідають про походження злих духів, бунт Люципера, участь диявола у творенні світу та про те, якими чорти бувають і в чому полягає їхня трудова діяльність. Це своєрідна народна Біблія, яка по-своєму трактує усі популярні біблійні сюжети, зазвичай з гумором та іронією. Завершує розділ похмура оповідь Олександра Плюща про демона-творця, балада Юрія Липи про лови на бісів архистратига Михаїла та пригодницьке оповідання Ростислава Єндика про Святу Ватру, яку одвіку намагається загасити нечиста сила.