Читать книгу Три перстені - Богдан-Ігор Антонич - Страница 4

Заснули люди в чорнім місті,

під ковдрами леліють сни.

Твоєї мрії не помістить

цей світ безкраїй та тісний.

Замовкли голоси охриплі,

і спокій крила розпина,

і північ зерна маку сипле,

та не для тебе тишина.

І ось дрібний чорнявий хлопець

підніс долоні до чола.

Ні, суті світу ти не схопиш,

не вирвеш віршем корінь зла.