Читать книгу Кам'яне обличчя, чорне серце - Чин-Нинг Чу - Страница 13

Після другої фази особа стає індиферентною й хороброю. Вона стає в позицію воїна – безстрашного й відчуженого. Воїн бачить життя як битву, яку він мусить вести. Виходу немає. Перемога – єдина мета.

Воїн безстрашно б’ється з ворожими зовнішніми елементами, водночас хоробро виступаючи проти своїх внутрішніх ворогів. Потім він може відчужитися від них, тож їхня наявність більше не заважає йому. Саме завдяки цій силі безстрашності й відчуженості воїн може зустрічати життєві виклики спокійно та прихильно.

Індійський філософ ХІІІ століття Шанкарачар’я зазначав, що навіть найвидатніший воїн, стоячи посеред поля битви, упріває від страху. Хоч його тіло й розум сповнені страху, дух його безстрашний. Він може відділитися від страху тіла й розуму, тримаючись замість цього безстрашності свого духу.

Нещодавно я переглядала старий кінофільм, історію про хоробрість і кохання американських першопоселенців. Було очевидно, що вони розуміли піднесений стан спокійного відчуження. Вони були байдужі до страждань, діяли попри страх, відчуваючи самотність, спокійно сприймали й долали нещастя, однак ніколи не втрачали своєї мети з поля зору. Споглядання на їхню, подібну до воїнів сміливість і впевненість у собі багато разів протягом фільму змушувало мене плакати.

Ідеться не про те, щоб ви не реагували на виклики та зберігали байдужість у такому стані відчуженості. Радше вами не керують ваші емоції, тож ви можете наполегливо діяти з більшою сміливістю й поновленою енергією.