Читать книгу Кам'яне обличчя, чорне серце - Чин-Нинг Чу - Страница 14

Я зустрічала багатьох людей, які постаріли, але не змужніли. Їхні очі випромінюють біль і розчарування. Їх побило життя, у них було так багато розбитих мрій. Надії й очікування юності минули, тож лишилося чекати тільки смерті.

Помилка, якої вони припустилися, полягає в тому, що вони не підготувалися до суворих уроків, які визначив їм Творець на життєвому шляху, – уроків, потрібних, щоб зміцнити свій дух і підготуватися до величі. На відміну від воїна, який визнає сувору дисципліну за привілей і честь, ці люди схожі на зерна, кинуті під жорна та змелені колесом життя в сумнівах і стражданнях.

Як і більшість людей, я молюся за добрі часи й добру долю. Слова молитви «Нехай буде воля Твоя» колись до смерті лякали мене. Насправді, однак, світ, у якому ми живемо, крихкий і неперервно змінний, а наше існування й виживання обережно прив’язане невидимою ниточкою Божого благовоління. Здобутки та втрати – постійна умова людського життя.

Спостерігаючи за пожежею на пагорбах Окленда й Берклі поблизу бухти Сан-Франциско, у якій згоріли сімсот фешенебельних будинків, я ще раз переконалася, що, хай як ми не ігнорували можливі негативні й неприємні аспекти життя, наш Творець пише власну історію нашого життя. Тепер, коли я молюся, то прошу непорушної внутрішньої сили й сили воїна, щоб визнати ці суворі уроки й навчитися з них, а не бути зруйнованою.