Читать книгу Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти - Данило Яневський, Даниил Яневский - Страница 5

За класичним визначенням αρμονία/harmonia – «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість» частин цілого.

Якщо взяти це визначення за основу, то з нього «гармонічно», тобто «узгоджено», випливає: ми не зможемо рухатися далі, якщо від початку чітко не визначимо, про яку, власне, цілість йде мова.

Як мені видається, ми можемо говорити, як мінімум, про наші спроби осягнути головну мету нашого перебування в Ордені, першою з яких, вірогідно, є спроба осягнути гармонію із Великим Будівничим Всесвіту, тобто стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною Його Промислу/ Плану/ Проекту. Це перше.

Осягнення цієї мети, як видається, неможливо осягнути без того, аби попередньо стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною цілості іншого, нижчого, порядку, а саме – цілості нашого Всесвітнього Братства. Це – друге.

Останнє, в свою чергу, абсолютно неможливо без осягнення аналогічної мети на рівні окремої його юрисдикції. Це, по-третє.

Четверте. Це, в свою чергу, неможливо без вирішення цього завдання в стінах Майстерні, в якій ти приречений – за власним добрим, відповідальним і вільним вибором пожиттєво обробляти свій камінь.

На даному етапі, власне, маємо констатувати: осягнення головної мети абсолютно неможливо без досягнення «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості» в безмежній межі душі окремого Брата.

Власне для цього йому і видали інструменти, без яких неможливе подальше його професійне зростання – як всередині себе самого, так і в межах окремої Майстерні, окремої Великої Ложі, Всесвітнього Братства та, кінець кінцем, реалізація нашої остаточної та кінцевої мети – розбудова себе як «співрозмірної», «злагодженої», «узгодженої» частини Плану, накресленого ВAВ.

І тут виникає системна проблема: будь-який рух в будь-якому напрямку має наслідком порушення досягнутої раніше «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості». І саме в цей момент виникає нова, не менш драматична проблема: а що це за «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити? Можна запитати інакше: наскільки взагалі вартісні «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити лише одним, хоча б й заздалегідь продуманим, виміряним кроком?

Саме в цей момент, як мені здається, треба пригадати інше, прикладне значення терміну αρμονία/harmonia. Для оперативних каменярів самозрозуміло йдеться про металічну скобу, яка з’єднує різні деталі єдиної конструкції, надає їм стійкості – за умов, коли розбудова Храму не тільки не завершена, але тільки-но розпочалася. В спекулятивному значенні, як мені видається, цю «скобу» можна трактувати як властивість гармонії сукупного розуму, який є таким тому, що органічно поєднує в собі розум раціональний, абстрактний і розум чуттєвий, інтуїтивний.

Іншими словами, належне і доцільне – в залежності від конкретних обставин місця та часу – парне користування обома формами доступного нам тут і зараз розуму виступає запорукою того, що αρμονία/harmonia, як установка будівельної вільномулярської культури, зорієнтована на осмислення сенсу всесвіту/ Всесвіту та всесвіту/людини як в цілому, так і окремих їх проявів, досяжна.

В цьому сенсі αρμονία/harmonia повинна зайняти в культурі Королівського Мистецтва центральне місце, стати його нормою. В даному контексті, як це не дивно, це можна трактувати і як центральний конфлікт масонського життя: це перманентний процес втрати αρμονία/harmonia та набуття її знову. Поєднувальним елементом в цьому процесі виступає αρμονία/harmonia – скоба – застосування якої дозволяє, убезпечує та гарантує гармонічний перехід від рівня гармонії одного ступеню до рівня гармонії ступеню наступного і так далі.

Єдине, що може заважати і часто-густо заважає цьому – нерозділеність понять. Адже, з одного боку, ми, за визначенням, прагнемо стати просвітленими. З іншого, ми лише люди, які приречені жити в профанському світі і, отже, в тій чи іншій мірі піддаватися впливам його так званих цінностей та ідеалів. Тому, перебуваючи на другому щаблі Сходів Якова, критично важливо раз і назавжди розділити в своєму розумі та в своїх відчуттях:

– цінності будівничих від цінностей профанських,

– цінності світла (істина, доброчесність, симетрія, справедливість абощо) від цінностей темряви (брехня, заздрість, споживацтво, гординя абощо),

– цінності мовчанки та споглядання від дешевизни базікання та безсистемного перегляду.

Запорукою успіху на цьому довгому, важкому, часами драматичному шляху є осягнення αρμονία/harmonia, яка міститься в текстах як Священних Книг, так і братських. Саме вони в своїй αρμονία/harmonia-ній цілості є таким собі зводом будівельних стандартів, норм та правил, якими повинен керуватися у повсякденному житті кожен спекулятивний будівельник.

Саме ці тексти в своїй αρμονία/harmonia-ній суті формують ідеал, якого повинен прагнути кожен масон, складові цього ідеалу у профанській світ у доступній для профанів формі. Адже без наявності такого ідеалу як окрема людина, так і суспільство в цілому позбавлені сенсу існування, скочуються до найбільш примітивних форм матеріального споживацького життя, платою за яке є духовна смерть особистості, її розпад, розпад суспільства.

А саме це є найбільшим непростимим профанським гріхом, запереченням наявності та сутності ВAВ та його Вічного Плану життя. А це все одно, якби окрема реальна, матеріальна цеглина дозволила би собі вступити в дискусію із незнаним, неусвідомлюваним нею, цеглиною, Будівничим щодо доцільності перебування її, цеглини, в тому чи іншому місці спроєктованої будівлі – від підвалу до даху.

Будову буде завершено лише тоді, коли остання цеглина займе в ній своє місце, визначене для неї Архітектором. Це завершення неможливе без духовної революції, покликаної сформувати новий ідеал, ідеал αρμονία/harmonia особистість-суспільство-ВАВ.

Harmony // Encyclopedia, I, 318

«Це є спеціальним обов’язком, який спеціально довірено Старшому Наглядачеві Ложі, який фігурально (образно) повинен здійснювати контроль впродовж годин праць таким чином, що ніхто не може залишити Ложу розчарованим або невдоволеним, гармонія має бути таким чином збереженою, тому що, як говорять ритуальні вислови, гармонія є силою та підтримкою добре регульованих інституцій».

Гармонія, Всесвіт. Див. Месмерічне Масонство (Масонство Месмера).

Mesmeric Masonry // Encyclopedia, IІ, 482

«1782 р. Месмер заснував в Парижі товариство, яке він назвав «Порядок Всесвітньої Гармонії». Воно базувалося на принципах тваринного магнетизму або «месмерізму» і було формою ініціації, за допомогою якої засновник стверджував, що його адепти були очищені та більш придатні для пропаганди доктрин його науки. Французькі письменники вважали більш правильним називати цей Обряд як «Масонство Месмера».