Читать книгу Безжальний менеджмент та ефективність людських ресурсів - Дэн Кеннеди - Страница 3
Розділ перший
Пишномовність
ОглавлениеЧерез схильність потенціалу продуктивності вашої позиції до флуктуацій згідно з державними стандартами, було б необачливо виступати за надлишок.
Александр Хейґ,
колишній державний секретар США
– Не второпав.
– Зрозуміло.
Діалог Александра Хейґа зі своїм помічником
Я тримаю у руці брошуру, надіслану мені електронною поштою однією з претензійних вищих шкіл менеджменту, де за 4950 доларів пропонують відвідати дводенний семінар під назвою «Управління трудовими ресурсами: керівництво та стратегія».
Як ця брошура, так і семінар, який вона пропонує відвідати, містять у собі стовідсоткову брехню, утім, як і принаймні 90 % нісенітниці, якою зараз годують нинішніх власників підприємств, коли йдеться про управління людьми. Одним словом, балачки – одначе, дозвольте продемонструвати.
По-перше, перед нами сім мішків гречаної вовни – звучить красномовно, поки не почнеш аналізувати критично. Перед вами кілька не вартих уваги прикладів.
Розгорніть перспективи і поглибте своє розуміння того, як визначити рушійні цінності, ціни та потреби, які впливають на ваших співробітників, та дійте згідно з цим.
Ну, як?! Чи можна знайти у цьому хоч зернину практичної цінності? Зрештою, навряд чи вас цікавить проведення сеансів групової терапії для ваших службовців, так?
А ось дещо краще…
Керівники мусять знаходити, навчати та утримувати нових співробітників, зважаючи на демографічні зміни, котрі зараз відбуваються.
Це констатація факту, а не обіцянка хоч якогось рішення. Брошура переповнена такими слоганами, у ній міститься лише п’ять корисних порад, одна з яких – «Розгорніть перспективу». Замислимося. І що ж це за такі ці славетні «нові трудові ресурси»? Гарна фраза. Складається враження, наче прибули якісь чужинці з космосу і водночас замінили всіх ваших робітників. Увага, демографічні зміни у складі досяжних службовців не є чимось новим. Вони постійні принаймні від часу промислової революції. Лінкольн звільнив рабів. А потім жінки долучилися до трудових ресурсів. За ними азіати та іспанці, молодь із дефіцитом уваги. Боже ж мій! А ви не хочете набувати «глибшого розуміння» як знаходити, навчати та утримувати у якийсь спосіб нові трудові ресурси. Щось не збігається. Ви мусите вміти знаходити, навчати та утримувати продуктивних службовців, що надавали б максимальних прибутків у вашому бізнесі. Бачите, сама думка професорів стосовно мети наймання службовців, ба, навіть володіння компанією, є хибною. Звичайно, вона не збігається з вашою.
Певен, вона вас дратує…
Дискусія у міжгенераційному форматі надає можливість спілкування учасників зі студентами випускних курсів, що спеціалізуються в галузях бізнесу. Поставивши перед собою мету якомога краще визначити різницю та подібність між поколіннями, учасники поглиблять розуміння, які механізми керують юними працівниками.
Звичайно, забагато балаканини, про «глибше розуміння». Тобто, ви, підписуючи чеки платні, повинні якомога глибше розуміти, що вам довірено турботу про ніжних, тендітних, не досить умотивованих складних індивідуумів. Вав, здається, ви керуєте центром щоденної опіки!
А ось те, про що у брошурі навіть не згадано: управління людьми заради прибутку. Читаю уважно кожне слово. Раз від разу захлинаюся реготом, перечитую. Ніде не бачу слова «прибуток». Ну зовсім ніде!
Цікаво, чому?
А тому, що всі такі семінари, підтримувані університетами, як і більшість семінарів із менеджменту, більшість книжок із менеджменту, більшість колонок новин менеджменту, і т. ін. – дресирування цуценят – провадять ті, чий досвід управління обмежується наведенням ладу у шухляді зі шкарпетками. Жодного разу не розповідають вони про хоча б один день, який би провели у реальному світі, маючи справу з реальними співробітниками та справжніми проблемами, не кажучи про створення справжнього прибутку. Цей особливий дводенний семінар вартістю в 4950 доларів – екскурсія в уявний світ теорії та слоганів, провадять її чотири спікери:
Академічний директор. (І що це за один?). А він – позаштатний лектор цієї школи менеджменту. Ось хто! От і все, що про нього згадано у брошурі. Отже, більше немає чого сказати.
Директор із маркетингу та ад’юнкт-професор із маркетингу, звичайно, цієї школи менеджменту. Гм, професор маркетингу – може, саме він склав цю дотепну брошуру. Тренер із різнобічності, він написав книжку «Управління по-іншому». От чудасія! Тренер із різнобічності! Грай інакше, як Джіппер[2], цікаво, а вболівальники різнобічності також прийдуть? А духовий оркестр? Досить, це вже занадто! Невже? Я також упроваджую тренерські програми з бізнесу, але ця нісенітниця щодо різнорідності переходить усілякі межі. Це замість сексуальних домагань та теревеньок про гендерну чутливість, що добряче потрусили гаманці багатьох корпорацій. А перед тим була інша дурня. Годі. Зрозуміло, ми різні. Сприймемо це як належне. Працюймо. Праця не різнобічна. А термін «різнобічний» давно муляє на язику, наче тіпун.
Ніде не сказано про цих експертів, вони, мовляв, допомогли компаніям залагодити проблеми із жахливо аморальними службовцями, забезпечили якісний контроль, перевернули все шкереберть. Вони не впроваджували менеджменту, який би призвів до значних досягнень, наприклад збільшив би прибуток на 30 %. Або хоча б керував «Дайрі Квін»[3]. Ніде про це не йдеться, бо призначення брошури – продавати професорів. (Коли вони чогось вартого таки досягли, вихваляючись там чи тут керівництвом реальними співробітниками, про це не згадується. Цей факт демонструє брак практичного досвіду і применшує його значення у житті порівняно з академічними теоріями та філософськими висновками. У цьому всьому лише самозадоволення. Хлопці у твідових піджаках зі шкіряними латками на ліктях із висоти своїх посад поглядають униз на нас, а ми у брудних чоботях порпаємося по пояс у болоті.)
Напевне, ви – реальний підприємець у реальному світі, на таке не зловитеся. Уявляю собі групку менеджерів, що не вміють правильно написати слово «ПРИБУТОК», яка приїхала туди за рахунок своєї корпорації і грає разом зі своїм тренером із різнобічності у веселу старожитню гру «Восьмеро при столі», а потім усім кагалом кинуться у кафе, де напої продаються зі знижкою. Закладаюся, серед них не буде жодного підприємця!
Біда, однак, у тому, що таке фіґлярство та шарлатанство від невеличких підприємств-коледжів розповсюджує бацилу, а вона всіма способами заражає розум мислячого підприємця. Такий тип академічної пишномовності та навчальних теорій проникає у статті, які ми читаємо у бізнес-часописах, у книжках із бізнесу, де хочемо знайти допомогу. І таких професорів часто наймають, аби вони крутили гайки в реальних фірмах, де ми є власниками, інвесторами або клієнтами. Їх запрошують виступати на зборах наших ділових асоціацій. Послухавши цю маячню досить довго, ви можете навіть подумати, що вона дійсно має значення у вашому бізнесі.
Це, фактично, рак, і він поїдає нинішню корпоративну Америку. На таке витрачають численні мільйони доларів та тривалі години нашого часу. Усі відвідують збори та групові диспути, збираються при круглому столі якості, а під час праці глибше розуміння задкує. Замість того, щоб керувати, менеджери зайняті впровадженням таких чутливих заходів, як розмови у вузькому колі.
Мені довелося бути свідком, як цілком розумні у всьому іншому керівники та топ-менеджери сиділи на зборах, слухаючи цю нісенітницю, утікаючи від усвідомлення, що професор – голий король. Гадаю, просто боялися видатись іншим не досить витонченими. Отже, бюджет схвалений тими, хто не страждатиме від таких тренувань, хто не може пояснити, що, власне, куплено і як воно сприятиме збільшенню прибутків.
Досить сумно, що це явище охоплює великі стабільні компанії.
Який би бізнес ви не вели, стережіться цієї бацили! Вам насправді треба відмежуватися від неї. Зробіть проти неї запобіжне щеплення. Буде добрим початком, якщо ви знехтуєте порадами тих, хто ніколи успішно не керував підприємством або його співробітниками (з прибутками) – подібно вищезгаданим професорам, або смійтеся з них, як із гарного анекдоту.
Підемо далі. Остерігайтеся, не приносьте бацилу пишномовності до своєї компанії, наймаючи фахівців. У своїй книжці «Хлопці з гаража проти нудярів-фінансистів…» Боб Лутц уживає термін «MBA virus»[4].
Аби описати академічний спосіб управління бізнесом та академічну теорію маркетингу та менеджменту, опишу, як захоплення бізнесу академічними теоріями управління маркетингом та менеджментом створює зайві складнощі. Маю клієнтів: двох партнерів, котрі починали як виробники кухонних столів, а тепер мають підприємство із двомільярдним річним прибутком. Часто я бачу їхню рекламу у маркетингових журналах, оголошення про відкриті вакансії. Більшість таких оголошень – «Потрібен адміністратор». Один із них коледжу не закінчив, а другий його й зовсім не відвідував. Багато разів протягом тридцяти років я був у них високооплачуваним консультантом, і я також у коледжі не навчався. Нікого з нас не запросили би до їхньої компанії. В останні роки, випадково співпрацюючи з ними та беручи участь у зборах із різними командами їхньої компанії, я діагностував вірус майстра ділового адміністрування. Коли він інфікує бізнес, як у цьому випадку, рішення запізнюється, бюрократія проривається вгору, як виноградні лози муром, і виникає потреба у комусь, хто б управляв на тлі підприємництва або за допомогою безпосереднього маркетингу продавав би їхню продукцію відповідному споживачеві, віч-на-віч. Люди, яким довіряють мільйони доларів, мають думку, народжену в університетській аудиторії, а їхній досвід заробляти реальні гроші дорівнює нулю.
Безсумнівно, ви б оточили себе людьми, досвідченішими за вас, якби мали таку можливість. Проте «краще освічений» не завжди означає «досвідчений».
Ой, повернімося до брошури і славетного семінару, адже це такий показний приклад! Крім відсутнього слова «прибуток», ви не знайдете у ній ще одного слова: «гарантія». Моя компанія та десятки моїх клієнтів проводять семінари для підприємців за удвічі менші гроші, ніж 4950 доларів, а інколи у багато разів більші. Зазвичай наші семінари гарантують повернення грошей і навіть більший прибуток. Якщо вас не захопить практична їхня цінність наприкінці першого дня, отримана вами, скажіть нам про це і від’їжджайте, одержавши виплату в розмірі повної вартості навчання плюс вартість авіаквитка та завчасно виплаченого перебування в готелі. Навіщо ми це робимо? Бо ми можемо собі це дозволити. А чому не можуть професори? Висновки робіть самі. Але це лакмусовий папірець, яким ви можете скористатися, перш аніж витратити у поті чола зароблені гроші на бізнес-пораду:
1. Чи надає її той, хто опинився колись у ситуації, подібній до вашої, та зробив те, що ви сподіваєтеся зробити.
2. Чи має він рубці від ран, здобутих у битвах за бізнес.
3. Чи може він довести, що його порада приносить прибуток – краще у минулому або тут і зараз, а також чи мали від неї прибутки інші.
4. Чи його порада надає гарантії.
Для обов’язкового прочитання рекомендую (див. список рекомендованої літератури) такі книжки: Боб Лутц, ветеран чотирьох автомобільних компаній, але частіше відомий як генеральний директор, «Хлопці з гаража проти нудярів-фінансистів. Битва з ідолами та ідіотами за дух американського бізнесу». Він розповідає історію корпоративної дисфункції, що викликає тремтіння у хребті та гомеричний регіт. Несусвітня дурня, що охоплює корпоративну Америку, впливаючи на менеджмент і маркетинг, насправді дивує. Багато з цієї історії походить із академій, від майстрів ділового адміністрування та брендових консалтингових фірм, напханих новоспеченими управлінцями. Здається, вищі керівники так само мліють від примх, як і молоденькі дівчатка, і так само потрапляють у лабети шахраїв, як містечкові фермери у лабети мандрівних медиків наприкінці минулого століття.
Ця книжка не для таких людей. Її перше видання не було помічено бізнес-медіа, від швидких компаній до високих прибутків, хоч я й обов’язково посилав примірники видавцям часописів із бізнесу, а також викупив усю рекламу в таких медіа. Один із журналістів знайшов час надіслати мені жахливого листа про те, яка ця книжка жорстока та неінформативна. Я зібрав про нього інформацію. Ви можете самі додумати його історію. Диплом журналіста. Від кампусу до посади редактора. Жодного дня керівництва бізнесом, що мав би приносити прибутки, цю тяжку справу він полишив іншим.
Чума на них усіх. Так чи інакше, для таких я не пишу. Я маю стосунки з підприємцями, які порпаються у болоті, день і ніч турбуючись про прибутки. Вам нема коли вивчати теорії керівництва, немає часу на схоластичну пишномовність, на сентиментальність? Ця книжка для вас. Перевірка дійсністю. Жорстокою дійсністю. Чіткість. Дозвіл на управління раціонально і, так, безжально, коли треба досягти мети. Особлива стратегія, що може приголомшити інших, проте врятує вас від багатьох утрат і головного болю, натомість принесе багато прибутків. А заробляння грошей – ваша кінцева мета.
Багатогранність у компанії – не бойова пісня
З новим усвідомленням ми молимося богам
багатогранності, чуйності та гнучкості
і весело вдаємо, що кванза[5] – справжнє свято.
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
Жодних різдвяних ялинок, жодних великодніх пасок!
Присвятімо вільний час боротьбі з глобальним потеплінням!
Адже це так класно і чудово!
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
У нашій компанії прекрасні чоловіки.
Вав, які ж прекрасні!
Адже ми вчимося сексуальної толерантності!
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
Ми мусимо турбуватися про молодь,
не ображаймо її делікатну схильність до критицизму,
не лаймо їх за запізнення.
Геть ворожнечу на робочому місці!
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
Хтось не зняв капелюха в кімнаті,
хтось привів на роботу барана,
ви уваги на це не звертайте,
його гідність ви поважайте,
адже ми – гнучкі!
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
Геть гнітючу робочу форму,
вона придушує креативність,
адже це злочин проти багатогранності!
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
Із викликаними нами машинами,
навіть у Індії діє наше обслуговування.
Не кажіть, що потрапили у бізнес-пекло,
і надзвичайно суворий здоровий глузд.
Просто втільтесь у Махатму Ганді.
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
У виробничих стандартах – жодної людяності,
культура продуктивності упереджена,
лише неандертальці прагнуть до прибутків.
ХАЙ ЖИВЕ БАГАТОГРАННІСТЬ!
2
Джіппер – футбольний півзахисник, одна з ролей Рональда Рейгана в період його акторської діяльності.
3
«Дайрі Квін» (Dairy Queen) – мережа ресторанів швидкого харчування у США.
4
MBA-virus – термін вигаданий Бобом Лутцом, що складається із двох слів: МВА – Master of Business Administration – (майстер ділового управління) та слова «вірус».
5
Кванза – національне свято Республіки Анголи.