Читать книгу Солодка печаль - Дэвид Николс - Страница 3

Те, що ми, чи принаймні я, впевнено називаємо спогадом – а саме мить, епізод, факт, що зазнав фіксації і відтак був урятований від забуття, – насправді є формою оповіді, що постійно відбувається в голові й часто змінюється у процесі. Тут залучено надто багато суперечливих емоційних інтересів, щоб життя коли-небудь стало цілком прийнятним, і, можливо, у цьому й полягає робота оповідача – упорядкувати події так, щоб вони відповідали цій меті. У будь-якому разі, говорячи про минуле, ми брешемо з кожним вдихом.

Вільям Максвелл. Бувай, до завтра