Читать книгу Збірка друга «Душевні струни» - Диана Ляшук - Страница 7

Життя без самоствердження не уявляєм,

Природне штучним заміняєм,

Ми сила руйнівна а не творці

Й нажаль пізно доходять до нас істини прості.

Любов, віра й надія тяжко нам даються

І ждемо коли нам боги усміхнуться,

Самі не роблячи нічого для щастя свого,

Старатися для мрії-терпіти ми не можем того

І що вкінці ми дістаємо? А нічого!

А інші взагалі не знають чого хочуть від життя

І тягарем стоїть проблема ця,

Її здолати здається не під силу,

Та віддаємся нарешті диву

І все вмить доступним стає,

Лиш простягни руку і все-твоє!

Диво поряд-нам віднайти його треба

І мир в душі отримати з неба,

Неможливі мрії збудуться тоді,

Коли перестанем блукати у пітьмі.

Ми самі творці свого життя,

Як загадаєм-так і буде,

Й ніхто з нас незабуде,

Час коли «птаху щастя» підловив зрання.