Читать книгу Пісні - Дмитро Павличко - Страница 7

Ніч гойдається, мов дим,

Мерехтить зоря в блакиті.

Мохом тиші золотим

Кам’яні шляхи накриті.

Спи, моя дитино, спи!

Скоро стану я зорею,

Нахилюся від журби

Над планетою твоєю.

Світ на променях своїх

До спочинку заколишу,

Щоб стоптать солдат не міг

На землі вечірню тишу.