Читать книгу Пісні - Дмитро Павличко - Страница 8

Вкрила нашу землю сарана погана,

Молода княгиня йде в полон до хана.

Горе рабам, горе рабам!

Ой, не йди в неволю, молода княгине,

За твою свободу наше військо гине.

Не пішла б я, діти, до страшного брану,

Та вигризли пута на рученьках рану.

Горе рабам, горе рабам!

Ой, Боже, мій Боже, що сталося з нами —

Обернені в попіл городи і храми.

Полягли кістками воїни святії,

Я іду в неволю з арканом на шиї.

Горе рабам, горе рабам!

Земле моя рідна, я за тебе гину,

Щоб живі здобули волю й батьківщину.

Дайте перед смертю ще на світ поглянуть,