Читать книгу Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок - Ганна Ткаченко - Страница 2

Ганна Ткаченко писати почала не так і давно. Усе життя вона працювала на різних адміністративних посадах, що стало для неї неоціненним джерелом людинознавчого досвіду, і, лише вийшовши на пенсію, отримала можливість реалізувати свою давню мрію – стати письменником. Мрія здійснилася, і за перший же роман Ганна Ткаченко була прийнята до Національної спілки письменників України.

Дата, яку читач побачить наприкінці цієї книжки, ознаменувала початок її творчості. Це був її перший роман – «Терновий вінок». Постав він з пекучої потреби розповісти своїм дітям, онукам та їхнім ровесникам гірку правду про свій край, свою батьківщину, її людей, пригоди, які траплялися з ними.

Ганна Ткаченко народилася на Чернігівському Поліссі. У романі є справжні історичні назви: Корюківка, Березне, Низівка, які читач легко знайде на мапі. Це родинний роман. У його центрі – кілька дворів села Березівка. Спочатку на роль головного героя висувається Сава Руденко – заможний селянин, купець. А потім такі права перебирає на себе Мар’яна Затоцька. Зрозуміло, що в розповідь втягнуто багато інших персонажів, які беруть участь у подіях.

Але найважливіша риса художнього світу Ганни Ткаченко – бачення життя з рівня простої української людини. Тут немає секретарів рай(об)комів, голів рай(обл)виконкомів і навіть голів колгоспів. Вони відсутні у світі героїв Ганни Ткаченко, як відсутні ангели й демони чи якісь інші образи з демонології, популярні в творах сучасних українських авторів. Немає тут і образів злиднів, активістів, бідняків. Вони винесені за дужки, подані як несприятливі обставини життя головних героїв. Зате є український селянин-господар, який щедро віддає землі свою працю, а вона йому віддячує сторицею.

Дія роману починається в далекому 1919 році – кульмінаційному для завоювання влади в Україні російськими більшовиками. А закінчується – восени 1943-го, з кінцем німецької окупації. Між цими датами – купа подій епохального значення, які розвертали життя в різні боки. Це був час ідеологічної переробки людини й ґвалтування життя на догоду ідеології. Але Ганна Ткаченко показує нам, як життя повертається у своє русло, до своєї природної течії, торжествує людина, добро, художня справедливість.

Роман «Терновий вінок» уже видавався і пройшов апробацію у вужчому колі читачів. Тепер є можливість запропонувати його значно ширшій аудиторії. Сподіваємося, що кожний, хто прочинає цей твір, мимоволі потрапить у коло симпатиків Ганни Ткаченко й буде шукати її наступні романи.

Ігор Михайлин,

доктор філологічних наук, професор