Читать книгу Без сахара. Стишата - Илана Геннадиевна Олейник - Страница 4

*******

Сонне місто ще тихо дрімало,

Десь кричав

Вдалині щось трамвай,

А я знову тебе покохала,

Самий рідний

Дніпровський мій край.

Я тебе вже давно не бачила,

Але світло Ти в серці моїм,

Тебе доля мені призначила,

Щоб родилася в краї

Я цiм.

Ну привіт!

Моє місто та річенька!

Мій

Могутнiй та сивий Дніпро!

Що мені Закарпатська Смеріченька?

Здравствуй степ!

Привіт рідне село!

Тут лиш серце

Від туги звільняється,

А своба дай

Душу п'янить,

Тільки тут лиш вона розправляється,

Разом з вітром у небі летить…

2012