Читать книгу Four Seasons - Изадор Шарп - Страница 2

Ізадор завжди був мрійником. У школі йому більше подобалося дивитися у вікно, ніж на дошку. Він жадав вирватися на волю, грати в хокей, футбол чи будь-які інші ігри. У вісім років він твердо вирішив стати чемпіоном зі стрибків із жердиною. Його сестра Беатріс терпляче тримала перед ним мітлу, поки хлопчик, розмахуючи держаком для граблів (що слугував йому «жердиною»), цілу годину бігав галявиною, розганяючись перед стрибком. Він анітрохи не сумнівався, що досягне своєї мети. Звичайно, з роками його життєві цілі змінювалися.

«Якщо я не займатимусь стрибками з жердиною, можливо, піду служити в морську піхоту»,– заявив він. Тоді ми воювали з Німеччиною, і хлопці, які були трохи старшими від Іззі, вирушали битися за справу, що здавалася йому важливішою за будь-яку кар’єру. Коли його питають, хто був для нього наставником і прикладом для наслідування, він відповідає: «Чоловіки, які пішли на війну добровольцями. Вони жертвували життям заради своїх принципів».

Позаяк йому не судилося стати героєм війни, Ізадор присвятив себе бізнесу. Безмежно далекий від прагматизму зрілості, він ніколи не забував про свої дитячі мрії. Йому не був притаманний скептицизм, і він не зважав на заклики бути розсудливим. Люди вважали його наївним, дивуючись такому непохитному оптимізму. Може, вони мали рацію. Але саме ця наївність стала йому в пригоді. Іззі довіряв усім. Таким він залишився і донині.

Довіра і щирість лягли в основу Four Seasons. Іззі був яскравим лідером попри те, що не дотримувався загальноприйнятих правил управління компанією і не мав диплома МВА. Він прийняв чимало сміливих рішень, діючи всупереч суспільній думці і порадам експертів. Іззі вперто довіряв власній інтуїції, що ґрунтувалася на багаторічному досвіді. Він не відступає від морального кодексу своєї компанії і цілком переконаний, що його співробітники мають спільні етичні цінності, що надихають їх розвиватися. «Єдина річ, яку ми можемо контролювати,– каже Ізадор,– це наші погляди і ставлення до роботи». Він вірить, що його рішення є правильними, оскільки керується здоровим глуздом. Боротьба зі скептиками вимагає певної відповідальності, але батьки навчили його бути відповідальним.

Усі ці роки я мала задоволення спостерігати за тим, як він приймає рішення. Іноді я прокидаюсь на світанку і бачу, як він лежить, заклавши руки за голову, і дивиться у стелю, зважуючи різні варіанти. Я знаю, що він знайде правильну відповідь. Автори книжок про бізнес відзначають його «схильність до інновацій» і «системне мислення». Роджер Мартін захоплюється здатністю Ізадора «виношувати дві протилежні ідеї одночасно» й обирати краще, що є в кожній з них, унаслідок чого з’являється третя, цікавіша ідея.

Мені страшенно подобається слухати, як Іззі виступає перед персоналом готелів під час своїх поїздок (як кажуть євреї, я відчуваю «нахес»1). Його промови вже стали легендарними. Він напівсидить на високому стільці, спираючись однією ногою об перекладину; вишуканий костюм підкреслює струнку фігуру; можете не сумніватися, що колір його запонок – лаванда чи топаз – збігається з кольором краватки. Харизматичний оратор, він нагадує ведучого вечірніх новин. Хай яким би втомленим був Іззі (часом йому доводиться відвідувати п’ятнадцять готелів за сімнадцять днів), він випромінює енергію і вражає інтелектом, вселяючи ентузіазм у серця людей. Зазвичай персонал збирається в актовій залі о четвертій годині дня. Ізадор миттєво завойовує аудиторію – він повідомляє рядовим працівникам новини компанії так, наче звертається до Ради директорів. Про це влучно сказала Барбара Тальбот: «Промови Іззі відображають його особистість, зокрема такі риси, як скромність, простота, стриманість, повага до інших».

Ізадор вирізняється природженою людяністю. Він щиро вірить, що кожна людина має неабиякий потенціал, і проблема лише в тому, щоб дати їй можливість реалізувати його. Погляньте, як він планує свої бізнес-угоди,– Іззі міг би написати книжку про мистецтво ведення перемовин. «Ви маєте враховувати потреби інших людей»,– каже він. Мій чоловік має дивовижне вміння робити саме те, що потрібно, інтуїтивно тяжіти до оптимального варіанту. «Коли я втрачу ділове чуття, я відійду від справ»,– стверджує він. Іззі ніколи не гнівається, а відтак не відчуває докорів сумління за свою поведінку. Ніщо не може вивести його з рівноваги. Він спокійний і незворушний.

У своїх мемуарах я писала: «Довгими роками я недовірливо спостерігала за тим, як мрії Іззі втілюються в життя. Колись давно він зробив кілька сміливих заяв, що здавалися чимось фантастичним і нездійсненним. Якось він зізнався мені, що прагне зробити Four Seasons усесвітньо відомим брендом, символом розкошів на кшталт Rolls-Royce. «Навряд чи це можливо,– подумала я,– враховуючи, що ти створив лише десять готелів»,– але нічого не сказала. Мій найцінніший внесок у його успіх – уміння мовчати.

Відтоді минуло п’ятдесят п’ять років, але мій чоловік залишається дуже розумною і мудрою людиною (ідеальне поєднання). Допоки існуватиме компанія Four Seasons, Ізадора Шарпа пам’ятатимуть як її засновника.

Розалі Вайз Шарп

24 серпня 2008