Читать книгу Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки - Коллектив авторов - Страница 6

Жили-були король із королевою. Короля звали Хрінг, а в королеви було таке чудернацьке ім’я, що важко навіть вимовити. У них був син – прекрасний і сміливий принц Хліні. У цьому ж самому королівстві на березі глибокого озера стояла стара халупа, у якій жив бідний мисливець зі своєю хворою дружиною й красунею дочкою Сігні.

Одного разу принц поїхав із друзями в ліс на полювання. У мисливському азарті він так заглибився в хащу, що не помітив, як загубив з очей своїх товаришів. А коли отямився, уже сутеніло й ніде не було видно ні душі.

Засмучені повернулися додому його товариші й повідомили королю, що принц десь зник. Батьки зараз же оголосили всюди, що той, хто знайде принца Хліні й допровадить його до палацу, одержить півцарства. Три дні сотні кращих мисливців із хортами обшукували кожний куточок заповідного лісу, але все було марно – принц як у воду впав.

Незабаром чутка про зниклого молодого спадкоємця дійшла й до хатини бідного мисливця. Сігні загорнула у вузлик окраєць хліба, узула на ноги черевики на товстій підошві й вирушила на пошуки. Через якийсь час прийшла вона до густого лісу. Скраю лісу була глибока-глибока печера. Сігні, недовго думаючи, рішуче зайшла в печеру. І що ж вона там побачила?

Усередині стояли два величезні ліжка. Покривало на одному з них було з чистого срібла, а на другому мерехтіло золотом. На подушках із небесно-блакитного шовку були виткані тонкою пуховою ниткою білосніжні лебеді, а навколо них було написано якісь дивні слова. Зачарована такою красою, Сігні застигла на місці, і раптом, придивившись, вона побачила на одному з ліжок принца, що спав. Це був Хліні! Вона кинулася до нього й щосили почала термосити, але Хліні не прокидався. Раптом зовні почувся шум, і Сігні ледь устигла сховатися за дверима, як у печеру вскочили дві страшні відьми. Одна з них, потягнувши носом, закричала моторошним голосом:

– Фу-фу, пахне людським духом!

Молода відьма заперечила їй:

– Що ти, це наш маленький принц.

Потім вони підійшли до ліжка, на якому мирно спав Хліні, і прокричали, щоб він хутчіше прокидався, бо й так уже надто довго спить.

Виткані на подушках лебеді раптом ожили й заспівали, і принц Хліні розплющив очі. Тоді молода відьма підбігла до нього й запитала:

– Принце, ти зголоднів?

– Ні, чаклунко, – відповів принц.

– Принце, – знову запитала відьма, – ти одружишся зі мною?

– Ні, чаклунко, не одружуся.

Відьма просто позеленіла від злості й прокричала закляття присипляння.

Лебеді знову заспівали, і Хліні поринув у сон. Відьми добряче повечеряли й, зручно вмостившись на срібному ліжку, теж заснули.

Ранком молода відьма, тільки-но прокинувшись, знову підбігла до принца й вигукнула закляття пробудження.

Лебеді заспівали, і принц прокинувся.

– Чи ти зголоднів? – запитала його відьма.

Принц відмовився від їжі.

– Чи одружишся зі мною? – знову запитала вона.

Та принц відмовився знову. Розлютована відьма наказала лебедям проспівати сонну пісню й приспати принца, а сама разом із матір’ю полетіла у своїх справах.

Тільки-но вони зникли, бідолашна Сігні вибігла зі свого сховища й, підійшовши до принца, зашепотіла чарівні слова, намагаючись розбудити Хліні.

Білосніжні лебеді заспівали, і принц прокинувся. Він був страшенно здивований, бо замість потворної, брудної відьми побачив перед собою дивну красуню.

Сігні сказала йому, хто вона, а він розповів їй про своє лихо: про те, як його піймали й зачарували дві відьми, притягли до себе в печеру й намагалися силою змусити одружитися з однією з них.

– Ось що ми зробимо, – сказала принцові Сігні. – Коли відьми прилетять сюди й будуть запитувати тебе, чи бажаєш ти їсти та чи одружишся з котроюсь із них, ти на все погоджуйся, але попроси спочатку, щоб вони розповіли тобі, що написано на цих шовкових подушках і що вони роблять цілий день у лісі.

Хліні пообіцяв виконати все точнісінько, як веліла Сігні. Вони весело провели час, граючи в шахи, а коли настав вечір, Сігні приспала принца і, сховавшись за дверима, стала чекати. Незабаром повернулися відьми. Вони розвели вогонь, приготували їжу й, розбудивши принца, почали знову запитувати його про їжу й одруження. На їхній величезний подив, принц на всі запитання лагідно відповідав: «Так». Але наприкінці додав, що прагне неодмінно довідатися, що написано в нього на шовковій подушці.

– Це заклинання, – відповіла відьма. – Якщо ти двічі вимовиш: «Агов, постіль, лети й мене забери», та постіль стане як чарівний літай-килим і доправить тебе, куди побажаєш.

Принц подякував їй і запитав:

– А що ти робиш цілий день у лісі?

Відьма відповіла:

– Ми полюємо, а потім відпочиваємо під старим дубом і стережемо наше яйце життя.

– А що це таке? – поцікавився Хліні.

– У цім яйці вкладені наші життя, і, якщо воно розіб’ється, ми помремо.

Принц прикинувся страшенно втомленим і ліг спати. Відьми приспали його, а самі, добре повечерявши, теж полягали. Зранку вони прокинулися й одразу ж пішли в ліс.

Сігні вибігла зі свого сховища, розбудила принца й сказала:

– Бери свій лук і стріли, біжімо хутчіше в ліс. Ти повинен знищити це яйце, інакше відьми вб’ють нас.

Принц узяв свій лук, посадив Сігні на ліжко й сказав:

– Агов, постіль, лети й мене забери.

Не встиг він це вимовити, як ліжко разом із покривалом і шовковими подушками піднялося в повітря, і не пройшло й хвилини, як воно опинилося на верхівці старого дуба. Сігні з принцом швидко зістрибнули й причаїлися в гіллі. Згори їм було добре видно, як відьми сиділи й стерегли своє яйце. Принц стрелив і поцілив у яйце, яке відразу розлетілося на тисячі дрібних шматочків. Так само миттєво відьми розчинилися в повітрі. Принц підхопив Сігні, посадив її на чарівне ліжко, і вони полетіли до палацу.

Не тямлячись від радості, король із королевою відразу обвінчали їх у палацовій церкві. Матінку Сігні вилікували, а батька поселили в замку й зробили королівським мисливцем.