Читать книгу Дорога до Країни Оз - Лаймен Фрэнк Баум, Lyman Frank Baum, Edith Van Dyne - Страница 9

Настав полудень, і друзі дістали пакет із їжею, яку їм дав Король-Лис. Там вони знайшли підсмажену індичку з журавлинним соусом і хліб з маслом. Зручно вмостившись на траві, Косматий чоловічок розрізав індичку ножем, котрий носив у кишені, та дав кожному по шматку.

– А у вас не знайдеться кілька крапель роси, або печива з туману, або булочки з хмар? – запитала Поліхромія.

– Ну що ти! Звідки? – здивувалася Дороті. – Ми тут, на землі, їмо тверду їжу. Втім, у нас є холодний чай. Хочеш спробувати?

Поліхромія подивилася на Ґудзика-Розумника, який з апетитом гриз індичу ніжку.

– Смачно? – запитала вона.

Малюк кивнув.

– Ти думаєш, я зможу це з’їсти?

– Ні, це моє, – відповів Ґудзик-Розумник.

– Я маю на увазі інший шматочок?

– Не знаю.

– Гаразд, спробую, я страшенно хочу їсти, – рішуче сказала Поліхромія, взявши в руки маленький шматочок білого м’яса, який Косматий чоловічок вибрав спеціально для неї, і шматочок хліба з маслом. Вона поїла й вирішила, що індичка дуже смачна, набагато смачніша, ніж печиво з туману. Дівчинці знадобилося зовсім небагато їжі, щоб насититися. Вона запила обід маленьким ковтком холодного чаю.

– Ти їси, як муха, – сказала Дороті, яка щойно розправилася з досить великим шматком індички. – Втім, я знаю декого в Країні Оз, хто не їсть зовсім.

– Хто ж це? – зацікавився Косматий чоловічок.

– Там кілька таких. Перший – Опудало, солом’яне опудало, а другий – Залізний Лісоруб. У них зовсім немає апетиту, тому вони ніколи нічого не їдять.

– А вони живі? – запитав Ґудзик-Розумник.

– Звичайно. До того ж вони дуже розумні й симпатичні. Якщо ми доберемося до Країни Оз, я вас обов’язково познайомлю.

– Ти справді сподіваєшся потрапити в Країну Оз? – запитав Косматий чоловічок і сьорбнув холодного чаю.