Читать книгу Тік-Ток з Країни Оз - Лаймен Фрэнк Баум, Lyman Frank Baum, Edith Van Dyne - Страница 8

Пліт, шкрябнувши днищем по піщаній мілині, зупинився. Бетсі легко вибралася на сушу. Ослик рушив за нею.

Сонце світило щосили, а тепле повітря повнилося ароматом троянд.

– Добре було б поснідати, правда, Хенку? – заговорила Бетсі. Опинившись на твердій землі, вона помітно повеселішала. – Квіти, звичайно, пахнуть дивовижно, але ж ними не наїсися.

– І-а! – відповів Хенк і подався до стежки, яка здіймалася вгору по схилу.

Бетсі пішла за ним і, опинившись на вершині пагорба, роззирнулася навколо. Неподалік вона побачила незвичну оранжерею – її кришталеві стіни сліпуче виблискували в сонячному світлі.

– Десь поблизу повинні бути люди, – задумливо сказала дівчинка. – Садівники або ще хтось. Пішли подивимося, Хенку, а то жахливо їсти хочеться.

Вони попрямували до оранжереї, але дійшовши до самого входу так нікого й не зустріли. Двері були відчинені, тож Хенк увійшов першим, щоб запобігти ймовірній небезпеці. Однак і дівчинка від нього не відставала. Її погляду відкрилося настільки дивовижне видовище, що вона вражено завмерла від здивування.

Величезна оранжерея була повністю заповнена розкішними кущами троянд у великих глиняних горщиках. Довгі стебла увінчували незвичні розкішні квітки – по одній на кожному кущі. Вони солодко пахли й переливалися усілякими тонами і відтінками, а в середині кожної троянди виднілося миловиде дівоче личко.

Коли Бетсі з Хенком увійшли до оранжереї, всі троянди у дрімоті схилили свої витончені голівки, прикривши очі. Однак здивований ослик, не втримавшись, голосно прокричав «І-а!». Від його грубого голосу листочки на кущах затріпотіли, троянди підняли голови і сотні здивованих очей втупилися на непроханих гостей.

– Перепрошую, – затинаючись, вимовила Бетсі, почервонівши від збентеження.

– О-о-ох! – в один голос вигукнули троянди – у них вийшло щось на зразок хору з зітхань.

– Який жахливий шум, – додала одна з них.

– Та це просто Хенк, – сказала Бетсі, й, немов підтверджуючи її слова, ослик знову видав гучне «І-а!».

Троянди відвернулися, наскільки дозволяли стебла, і затремтіли так, ніби хтось взявся трясти кущі. Граціозна Мускатна Троянда, задихаючись, промовила:

– Як це жахливо!

– Нічого жахливого тут немає, – обурилася Бетсі. – До голосу Хенка треба просто звикнути, тоді під нього навіть спати можна.

Злегка оговтавшись від страху, троянди поглянули на ослика, і одна з них запитала:

– Цього дикого звіра звуть Хенк?

– Так, Хенк – мій відданий і добрий товариш, – відповіла дівчинка. Вона обвила ослика руками за шию і міцно притиснула до себе. – Правда, Хенку?

– І-а! – тільки й міг сказати Хенк, і від його різкого голосу троянди знову затремтіли.

– Будь ласка, йди звідси! – звернулася до ослика одна з них. – Хіба ти не бачиш, що ми всі тебе боїмося і це заважає нам рости?

– Легко сказати – йди звідси! – передражнила Бетсі троянду. – Нам нікуди йти. Наш корабель розбився.

– Кораблетроща? – перепитав здивований хор.

– Так, ми пливли на великому кораблі, а потім почалася буря і розбила його, – пояснила дівчинка. – Нам з Хенком вдалося врятуватися на уламку деревини і пристати до вашого берега. Ми втомилися і зголодніли. Скажіть хоч, як називається ця земля?

– Це Країна Троянд, – гордовито відповіла Мускусна Троянда. – Тут виводять найрідкісніші та дорогоцінні сорти.

– Охоче вірю, – сказала Бетсі, милуючись прекрасними квітами.

– Ніхто, крім троянд, не має права тут перебувати, – оголосила витончена Чайна Троянда, насупивши брови. – Тож вам слід негайно піти звідси, поки Королівський Садівник не побачив вас і не викинув у море.

– Тож існує Королівський Садівник? – запитала Бетсі.

– Звичайно, існує.

– А він теж троянда?

– Звісно, що ні. Він – людина, і до того ж дуже мила.

– Ну, людини я не боюся, – з полегшенням сказала Бетсі.

Не встигла вона договорити, як до оранжереї увірвався Королівський Садівник, із сапкою в одній руці і лійкою – в другій. Це був смішний маленький чоловік, одягнений в рожевий костюм із бантиками на колінах і на ліктях. У його волоссі виднілися пістряві стрічки. Очки, схожі на бісерини, весь час блимали, на обличчі була купа глибоких зморшків, а гострий ніс войовничо стирчав.

– Ух ти! – здивовано вигукнув він, побачивши незнайомців, а коли Хенк видав гучний крик, Садівник насунув йому на голову лійку, а сам пішов у танок, потрясаючи сапкою. Однак незабаром об щось спіткнувся і розтягнувся на весь зріст.

Бетсі, регочучи, зняла лійку з голови Хенка. Ослику не сподобалася витівка Садівника, і він розвернувся до нього задом.

– Обережно, він може брикнути, – крикнула Бетсі, й Садівник, схопившись на ноги, поспішно сховався за трояндами.

– Ти порушуєш закон, – заволав він, висунувшись з-за кущів і грізно дивлячись на дівчинку й ослика.

– Який закон? – запитала Бетсі.

– Закон Країни Троянд. Жоден чужинець не сміє проникнути в цю країну.

– Навіть потерпілі від кораблетрощі? – запитала Бетсі.

– Закон не має винятків на випадок корабельних трощ, – відповів Королівський Садівник. Він збирався ще щось додати, аж раптом почувся дзенькіт розбитого скла: хтось провалився крізь дах оранжереї і плюхнувся на землю.