Читать книгу Потік. Психологія оптимального досвіду - Мігай Чиксентмігаї - Страница 21

Коли для того, щоб упоратися з викликами ситуації, людині необхідні всі її навички, її увага повністю поглинена діяльністю. Не залишається зайвої психічної енергії на обробку інформації, крім тих даних, що потрібні для діяльності. Уся увага зосереджена на відповідних стимулах.

У результаті виявляється одна з найбільш універсальних і визначальних властивостей оптимального переживання: люди настільки поринають у те, що роблять, що дія стає спонтанною, майже автоматичною; вони вже не усвідомлюють себе окремо від дії, яку виконують.

Танцівниця передає цей стан, описуючи вдалий виступ: «Ви повністю сконцентровані. Ваш розум не блукає, ви не думаєте ні про що інше; ви повністю перебуваєте в тому, що робите… Ваша енергія тече дуже плавно. Ви відчуваєте спокій, комфорт і приплив енергії».

Скелелаз пояснює, як він почувається, коли підкорює гору: «Ти настільки поринаєш у те, що робиш, що не сприймаєш себе як щось окреме від безпосередньої діяльності… Ти не бачиш себе окремо від того, що робиш».

Мати, яка насолоджується, проводячи час зі своєю маленькою донечкою, описує цей стан так: «Читання – це те, чим вона справді захоплюється, і ми читаємо разом. Вона читає мені, я читаю їй, і в цей час я ніби втрачаю зв’язок з іншим світом, я повністю поглинена тим, що роблю».

Шахіст розповідає про виступ на турнірі: «…концентрація – це як дихання, ви ніколи про це не думаєте. Може обвалитися дах, а ви, якщо на вас нічого не впало, цього й не помітите».

Саме через цю причину ми назвали оптимальне переживання потоком. Коротке й просте слово, що дуже точно описує відчуття легкого руху. Наступні слова поета і скелелаза можна поширити на всі тисячі інтерв’ю, зібрані нами та іншими дослідниками впродовж цих років: «Загадка скелелазіння – у процесі скелелазіння. На вершині скелі ви радієте, що все закінчилося, але шкодуєте, що це не може тривати вічно. Сенс сходження – в самому сходженні, як сенс написання віршів – у їх написанні: ви не отримуєте нічого, крім відкриття якихось речей у собі… Акт написання віршів – те, що виправдовує існування поезії. Те саме зі скелелазінням: ти усвідомлюєш себе потоком. Мета потоку – текти далі, не прагнути до вершин, не досягати утопій, а залишатися в потоці. Це не рух угору, а безперервний плин; ви рухаєтесь, щоб зберегти потік. Немає причини для сходження, окрім самого сходження, це зв’язок зі своїм Я».

Хоча переживання потоку здається легким, це далеко не так. Воно часто вимагає значного фізичного напруження або вельми дисциплінованої психічної діяльності. Воно не відбудеться без актуалізації й застосування здібностей і навичок людини. Будь-яке ослаблення концентрації зведе його нанівець. Однак поки воно триває, свідомість працює рівно, дії змінюють одна одну без зусиль. У звичайному житті ми постійно перериваємо свої дії сумнівами й запитаннями: «Чому я це роблю? Чи маю я робити це й далі?» Неодноразово ми ставимо під сумнів доцільність своїх дій і критично оцінюємо причини, що спонукали нас до їх виконання. Але в потоці немає необхідності розмірковувати – дія сама дивовижним і незбагненним чином рухає нас уперед.