Читать книгу Потік. Психологія оптимального досвіду - Мігай Чиксентмігаї - Страница 28

Отже, ми вже знаємо, як люди описують загальні характеристики оптимального переживання. Для нього характерні відповідність складності завдання, що постає перед нами, нашим умінням, наявність чіткої мети і «правил гри», а також зворотного зв’язку, що забезпечує чітку інформацію про те, наскільки успішні наші дії. Концентрація уваги в цьому стані настільки висока, що людина просто не здатна думати про щось стороннє чи перейматися якимись проблемами. Усвідомлення власного Я зникає, а відчуття часу трансформується. Діяльністю, яка дає такі сильні й радісні переживання, люди готові займатися просто заради неї самої, не зупиняючись перед труднощами й не думаючи про отримання користі.

Але як виникають такі переживання? Іноді потік може виникнути випадково, завдяки щасливому збігові обставин, зовнішніх і внутрішніх умов. Наприклад, компанія друзів обідає, і хтось порушує тему, яка захоплює всіх. Один за одним вони починають жартувати й розповідати кумедні історії, і дуже скоро всі веселяться й відчувають, що їм добре разом. Хоча такі події можуть відбуватися спонтанно, набагато більш імовірно, що потік виникне як результат структурованої діяльності, або як наслідок здатності людини створювати потокові стани, або з обох причин.

Чому грати радісно, а те, що ми мусимо робити щодень (наприклад, працювати чи сидіти вдома), часто буває таким нудним? І чому дехто здатний переживати радість навіть у концтаборі, а інший страждає від дурниць, відпочиваючи на модному курорті? Відповідь на ці питання допоможе зрозуміти, як, змінюючи світосприйняття, можна підвищити якість життя. У цьому розділі ми розглянемо ті особливі види діяльності, а також особистісні якості, що допомагають досягати потокових станів.

Потокові види діяльності

Описуючи в книзі оптимальне переживання, ми згадували такі види діяльності, як створення музики, скелелазіння, танці, спорт, шахи тощо. Чому ці заняття сприяють виникненню потоку? Тому що вони були задумані для того, щоб полегшити досягнення таких переживань. У них є певні правила, які передбачають навчання, вони ставлять цілі, забезпечують зворотний зв’язок, дають можливість контролювати ситуацію. Вони сприяють концентрації та залученості, разюче відрізняючись від так званої «суворої реальності» повсякденного існування. Так, у кожному виді спорту учасники одягаються в привабливу форму, і сама дія відбувається на особливій території, що тимчасово відокремлює їх від простих смертних. У цей час гравці й глядачі перестають поводитись як звичайні люди, зосереджуються на специфічній реальності гри.

Основна функція потокової діяльності – отримання приємних вражень. Ігри, мистецтво, видовища, ритуали і спорт – це лише кілька прикладів. Завдяки своїй структурі вони допомагають учасникам і глядачам досягти упорядкованого стану розуму, що приносить радість.

Роже Келюа, французький психолог та антрополог, поділив ігри світу (трактуючи це слово в найширшому сенсі, що охоплює всі форми приємних занять) на чотири великі класи, залежно від виду переживань, які вони приносять. До групи під назвою «агон» увійшли ігри, головна особливість яких – змагання, наприклад, більшість спортивних і фізкультурних заходів. «Алеа» – клас, який охоплює всі азартні ігри, від кісток до бінго. «Ілінкс», або вертиго (запаморочення), – заняття, які змінюють свідомість шляхом порушення звичного сприйняття, як-от: катання на каруселі або стрибки з парашутом. Нарешті, «мімікрія» – група занять, у яких створюється альтернативна реальність, такі як танці, театр і мистецтво загалом.

Розглянувши цю схему, можна сказати, що ігри дають можливість вийти за межі буденного досвіду чотирма різними способами. В агональній грі учасник має розширювати свої навички, щоб перевершити супротивників. Слово змагатися (англ. compete) походить від латинського con petire, що означає «прагнути разом». Кожна людина прагне реалізувати свій потенціал, і завдання полегшується, коли інші змушують нас робити для цього все можливе. Звісно, змагання приносить задоволення лише доти, поки увага зосереджена передусім на самій діяльності. Якщо зовнішні цілі, такі як бажання перемогти суперника, справити враження на публіку або отримати вигідний контракт, – це все, що вас хвилює, то змагання може стати радше завадою, ніж стимулом для фокусування свідомості на події.