Читать книгу Толока. Краєвид з вікна хати - Михаил Илленко - Страница 8
Толока – подорож перша
Четверта ХАТА
ОглавлениеДень. На голос КАТЕРИНИ сходяться сусіди. Кілька сусідів – старі та немічні – починають звичну роботу: встановлюють кутові стовпи майбутньої ХАТИ, обв’язують стовпи жердинами…
ГОЛОС ГОЛОТИ
У тієї Катерини
ХАТА на помості,
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Із славного Запорожжя
Наїхали гості…
Сусіди працюють без пісні. Підіймають крокви, обплітають напівпрозорими стінами КАТЕРИНУ, наче хочуть захистити її від горя.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Один з технологічних процесів толоки нагадує створення пташиної клітки. Символ використано за прямим призначенням для перетворення підтексту (клітка для птаха) на візуальне рішення (клітка для Катерини).
ГОЛОС ГОЛОТИ
Один Семен Босий…
Другий Іван Голий…
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Третій славний вдовиченко
Іван Ярошенко…
Крізь порожнє вікно видно: чорна, наче власна тінь, як скам’яніла КАТЕРИНА на колінах посеред ХАТИ, так і досі не ворушиться.
ГОЛОС ГОЛОТИ
«З’їздили ми Польщу
І всю Україну,
А не бачили такої,
Як се Катерина».
Зима. Ніч. Крізь віконне скло, вкрите морозним візерунком – Катерина. З вуст КАТЕРИНИ у бік ікони летить морозна хмарка дихання. Підводиться КАТЕРИНА з колін у своїй ХАТІ. У ХАТІ порожньо, на столі свічка, горщик та три ложки – дві великі й одна дитяча.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Один каже: «Брате,
якби я багатий,
То оддав би все золото
Оцій Катерині
За одну годину».
КАТЕРИНА виходить з ХАТИ зі свічкою, наче шукає когось у темряві. Свічка просвічує наскрізь її пальці… КАТЕРИНА ховає свічку від вітру усередині іграшкової ХАТИНКИ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Другий каже: «Друже…
Якби я був дужий,
То оддав би я всю силу
За одну годину
Оцій Катерині».
Залишаючи слід сніговою пустелею, КАТЕРИНА з ХАТИнкою в руках і з драбиною на плечах підіймається горбочком у світлі Місяця. Місяць вихоплює з темряви дубок-підліток, на верхівці горбочка.
КАТЕРИНА влаштовує іграшкову ХАТКУ на роз- доріжжі двох гілок, до яких може дотягнутися з останньої сходинки драбини. Ллється світло з віконець іграшкової ХАТИНКИ на сухе дубове листя. Обхопивши руками стовбур, КАТЕРИНА вдивляється в темряву – чи не повертається ВАСИЛЬ з ГАНУСЕЮ?..
Іграшкова ХАТКА також дивиться двома своїми віконцями, не склепає очей.
Крізь дубові гілки, скрізь дубове листя летять зірки космічного простору.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Космічний простір, крізь який летить Земля, гортаючи роки – своєрідний календар фільму «Толока».
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Третій каже: «Діти,
Нема того в світі,
Чого б мені не зробити
Для цієї Катерини
За одну годину».
Поле. Зима. На держаку коси побільшало «прикрас»: крім скривавленого коміра – глиняний дзвоник. Дорогу вказує коса. Невтомимою риссю суне зимовим степом погоня – КАЙСАК-БАБАЙ. Сідає сонце, слід погоні перекреслює степ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Катерина задумалась
І третьому каже:
«Єсть у мене брат єдиний
У неволі вражій!
У Криму десь пропадає;
Хто його достане,
То той мені, Запорожці,
Дружиною стане…»
Між двох горбів причаїлася ХАТА КАТЕРИНИ. Ніч. Світло у віконцях.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
…то той мені, запорожці, дружиною стане…
Стара ХАТА. Ніч. Сплять на сволоку сушені трави. Спить на столі паляниця, вкрита рушником, поруч – три ложки – дві великі, одна менша… Спить у горщику на припічку сіль. Не спить на підвіконні лампадка.
Чути голоси КАТЕРИНИ та її ХАТИ.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Починаючи з цього епізоду, хата наділяється власним голосом, веде діалог з Катериною. Це встановлює символічний родинний зв’язок між хазяйкою і хатою.
ГОЛОС ХАТИ
Ти що надумала, Катерино? Куди це ти збираєшся?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Що надумала, то й надумала. А ти хто, щоб у мене розпитувати? свекруха?
ГОЛОС ХАТИ
А то ти не знаєш – хто? ХАТА твоя. Гріха не боїшся, Катерино?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Який гріх? Я на базар. Сьогодні базар на переправі. Солі треба купити.
ГОЛОС ХАТИ
Пішла! На переправу пішла! По сіль пішла! Сіль оно у горщику на припічку, а вона пішла! Гадає, я не знаю, чому пішла… Бо там казкарі-вертепники – пішла почути, чим казка закінчиться. Хай послухає, може, порозумнішає.
