Читать книгу Улюблені пісні XX сторіччя - Михайло Маслій - Страница 19

Вірш Дмитра Павличка

Музика Олександра Білаша

«Не можу і не маю права гнівити Бога, адже й справді він дав мені поетичний дар, – щиросердечно визнавав Дмитро Павличко. – Якщо ж говорити про першу пісню (а їх було відразу дві), то нею став твір до кінофільму київської кіностудії імені Олександра Довженка «Роман і Франческа», знятий 1960 року режисером Володимиром Денисенком. Тексти, які стали піснями, а це пісня Романа «Впали роси на покоси», і пісня Франчески «Чайкою в морі любов моя літає», яку співала українською Людмила Гурченко, були написані ще у 1958–му».

Фільм вийшов на екрани у тому ж 1960 році. Пісня Романа «Впали роси на покоси» дала Олександрові Білашу віру в себе як у композитора. Згодом він почув уперше свій твір, як його співали десь в помешканні. Це просто ошелешило: його пісню співають прості люди! Якось Олександра Івановича підвозив таксист, і біля кінотеатру, побачивши афішу фільму «Роман і Франческа», почав наспівувати «Впали роси…» «У Саші перехопило дихання, він жахнувся від думки, що водій упізнав його, – ділилася своїми спогадами дружина композитора Лариса Остапенко. – Але помилився. Тоді не втримався і запитав: «А ви знаєте, хто написав цю пісню?» Таксист відповів досить круто, тобто триповерховим матом, літературно воно звучить приблизно так: «А навіщо мені знати?!» Олександр Іванович той епізод часто згадував пізніше під час творчих зустрічей і авторських виступів на сцені. З тим таксистом вони здружилися, і він завше зупинявся, коли бачив мого красеня – розхристаного, з розкуйовдженим волоссям, трошки напідпитку, але щасливого – і здаля кричав: «Олександре Івановичу, куди вас підвезти?»

Кожна пісня Олександра Білаша має своє обличчя. Її не сплутаєш із творами інших композиторів, але дивина його мистецької самобутності полягає в тому, що, маючи певні спільні риси, його солоспіви й хори зовсім несхожі один з одним. В кожній пісні, в кожному його творі відлунюється українська мелодика, є щось сонячне, іскристе, віртуозне, побудоване на звичайній для автора елегійній основі.

«Завдяки «Роману і Франчесці», як і «Карнавальній ночі», я відчула насправді, що таке любов народна до актора, – говорила Людмила Гурченко. – Якщо нині прийнято відносити свої зіграні ролі в певних фільмах у першу п’ятірку чи десятку, тобто виокремити найкраще, то я ж «Романа і Франческу» виділила окремо. Цей фільм особливо дорогий для мене і стоїть він осібно від всього іншого. Найбільше приємно, що мене запросили до Києва тоді, коли інші студії не запрошували. Могли ж цього не зробити. І хтозна якою була б моя доля… Усі відзначали, що музика Олександра Білаша просто прекрасна. А які чудові слова Дмитра Павличка до пісні Романа «Впали роси на покоси».

«Я любив Олександра Білаша, дуже любив. Любив як людину. Він був веселий. Він не вмів згинатися ні перед ким, – зізнається Дмитро Павличко. – А які він писав вірші! Нам ще варто відкрити для себе Білаша – поета! Сашко, як ніхто інший, розумів ціну слова. І я любив Білаша за його людську натуру. Любив його як композитора. Не так за пісні, як за симфонічну та оперну музику і музику до кінофільмів. Його пісенна творчість для мене була дуже дорогою. Я пишався його музикою на слова Михайла Ткача та Івана Драча. І Василя Юхимовича. Це велике щастя було мати такого великого друга і великого композитора».