Читать книгу #ЯНеБоюсьСказати - Настя Мельниченко - Страница 17

Ще ми розрізняємо таке явище, як сексуальні домагання. Це коли людина виявляє небажану для тебе сексуальну увагу, і коли ти при цьому відчуваєш ніяковість чи тобі незручно і неприємно.

Сороміцький гумор та гумор про насильство

Якщо людина жартує на сексуальні теми або робить тобі сексуальні пропозиції, і ти від цього ніяковієш чи почуваєшся «не в своїй тарілці» – це домагання. Багато хто знецінює наші почуття, кажучи: «Тю, та це ж просто жарт! Ти що, гумору не розумієш?». Дуже прикро опинитися в ситуації, коли тебе вважають людиною без почуття гумору, правда ж?

Стривай-но… Хіба є смішним той жарт, який неприємний? Мені здається, гумор має смішити, а не завдавати прикрощів! Це важко, але скажи: «Я не хочу чути таких жартів, вони мені не подобаються». Це важливо сказати, бо ми вчимося відстоювати свої кордони. Отже, хтось може почати говорити про тебе, як про людину без почуття гумору. Але я волію думати про те, що це не я без гумору, а цей гумор – не смішний!

Крім того, гумор – це клей для закріплення звичок і звичаїв реальності, у якій ми живемо. Дивися: ти чув (чула) колись анекдот про побиття мами? Правда ж, моторошно це читати? От і мені в голові не вкладається, що хтось може жартувати на такі неетичні теми. Себто у нашій реальності не прийнято бити батьків, ба більше – ці дії є табуйованими (тобто такими, які категорично заборонено робити і навіть говорити про них не можна).

А от гумор про побиття жінок чи про сексуальне насильство… О, такого гумору дуже багато! Наприклад: «У слабкого чоловіка завжди винна жінка, у сильного – жінка завжди покарана». Що поганого в цьому «жарті»? Погане – приховане в ньому повідомлення: якщо ти сильний чоловік, то твоя жінка буде покарана.

Іспанські вчені провели цікаве дослідження. Вони зібрали дві групи хлопців-студентів і читали їм… анекдоти. Першій групі читали звичайні анекдоти, а другій – анекдоти, де жінок принижували і знущалися. Після цього студенти заповнили спеціальну анкету, яка дозволяла виміряти їхнє ставлення до насильства над жінками. Друга група, яка слухала анекдоти про насильство, показала значно вищу терпимість до насильства над жінками (тобто для них насильство стало більшою мірою допустиме, ніж для першої групи). А уявіть собі, що на таких анекдотах, де принижують жінок, виростає ціле покоління людей? Тож не дивно, що у нас насильство є «нормальною» практикою. І наше завдання – змінити це. Насильство має бути так само заборонене, як і побиття матері.

Іноді ми робимо це самі

Часто ми самі не розуміємо, що чинимо сексуальне насильство чи домагання.

Колись я мандрувала з друзями по Карелії (це регіон Російської Федерації), і ми з подружкою завели розмову про «наш перший раз». Нам конче треба було почути історії від наших попутників-хлопців про те, як вони вперше займалися сексом, і ми буквально домагались від них розповіді про їхні «перші рази»! На щастя, хлопці чітко визначили свої кордони, сказавши, що ця тема їм неприємна і говорити про це вони не будуть. Тоді ми з подружкою почали розповідати про свої сексуальні пригоди, і це тривало пару годин. Уявляю, якими тортурами була ця поїздка для хлопців! По суті, ми чинили насильство: у замкнутому просторі (машина), з якого не було куди подітися (мандрівка), ми кілька годин говорили на неприємну для наших хлопців тему. Те, що це було насильство, я усвідомила лише зараз, пишучи цю книжку…