Читать книгу Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя - Нік Вуйчич - Страница 22

Зберігайте позитивне налаштування і мотивацію навіть тоді, коли тягар здається непідйомним. Так, це дуже важко. Коли я став досить дорослим, щоб зрозуміти, яке важке життя чигає на мене попереду, я часто впадав у відчай. Я не уявляв у своєму житті нічого хорошого. Упевнений, що і вам знайомий сумнів у собі. Всі ми хочемо досягти успіху, але часом відчуваємо себе невдахами.

Мої сумніви і невпевненість виникали з проблем фізичного характеру. Я не знаю, що турбує вас, але мені допомогла надія. Ось iще один приклад того, що сталося в моєму світі.

Я був ще зовсім маленьким, коли лікарі порекомендували батькам віддати мене в ігрову групу дітей з особливими потребами. Хтось із них не мав кінцівок, хтось страждав на фіброз, а хтось мав серйозні психічні розлади. Мої батьки з великою любов’ю і співчуттям ставилися до таких дітей та їхніх батьків, але вони не хотіли, щоб я спілкувався тільки з однією групою однолітків. Вони були переконані в тому, що моє життя має бути максимально нормальним, і боролися за втілення цієї мрії.

Моя мама, благослови її, Господи, відразу ж прийняла дуже важливе рішення. «Ніколасе, – промовила вона, – ти повинен бавитися з нормальними дітьми, тому що ти нормальний. Так, у тебе дечого бракує, але це дрібниці». Так мама спрямувала моє життя. Вона не хотіла, щоб я почувався неповноцінним калікою, щоб я виріс сором’язливим інтровертом, невпевненим у собі.

Тільки зараз я розумію, що мої батьки вселили в мене віру в те, що я маю цілковите право жити без ярликів і обмежень. І ви маєте таке право. Ви повинні звільнятися від будь-яких категорій і ярликів, які спробують навішувати на вас оточуючі. Завдяки своїй інвалідності я розумію, що багато людей дуже дослухаються до того, що говорять про них інші, і починають несвідомо обмежувати себе. Іноді я втомлювався, погано почувався і намагався переконати батьків у тому, що мені потрібно відпочивати, а не займатися або йти до лікаря. Але батьки ніколи не дозволяли мені ховатися за такими відмовками.

Сховатися за ярликом дуже спокусливо. Деякі люди використовують їх як відмовки. Інші ж долають їх. Багато з тих, хто носить ярлик інваліда, ведуть активне життя і домагаються великих успіхів. Я закликаю вас піднятися над будь-якими спробами обмежити вашу свободу і можливості.

Я – Божа дитина. Я знаю, що Він завжди зі мною. Мені радісно усвідомлювати, що Він розуміє, який тягар мені під силу знести. Коли інші люди розповідають мені про свої проблеми, на очі мені навертаються сльози. Я нагадую стражденним і згорьованим про те, що рука Господа не збідніє. Він здатний дотягнутися до будь-кого.

Нехай ця думка надасть вам сили. Надихайтеся нею і рухайтеся вперед і вгору, наскільки здатна ваша уява. Певна річ, не обійтися без перешкод. Ставтеся до них спокійно, адже перешкоди загартовують характер. Вчіться на них і долайте їх. Можливо, ви маєте чудову мрію. Але будьте відкриті, щоб зрозуміти, що Бог може мати для вас інший план, не той, який ви бачите у мріях. Домогтися свого можна різними способами. Не засмучуйтеся, якщо ваш шлях виявиться не таким, як ви сподівалися.