Читать книгу Вибрані поезії - Олександр Афанасьєв-Чужбинський - Страница 2

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

Що діяти серцю, коли заболить?

Як серце застогне і гірко заплаче,

Як дуже без щастя воно защемить:

Як горе, мов терен, всю душу проколе,

Коли одцуралось тебе уже все

І ти, як сухеє перекотиполе,

Не знаєш, куди тебе вітер несе?

– Е, ні! – кажеш мовчки. – Скосивши билину,

Хоч рано і вечір водою полий, —

Не зазеленіє; кохай сиротину,

А матері й батька не бачити їй!

Отак і у світі: хто рано почує,

Як серце застогне, як серце зітхне,

Той рано й заплаче, а доля шуткує:

Поманить, поманить та й геть полине.