Читать книгу 18+: Парафрази й переклади. Книга 1 - Олексій Кононенко - Страница 5

І знову тиша.

Ховрашок перебіг стернею.

Та на далеких хмарах

безстидна райдуга розкрилась.

Упершись ніжками у поршні світу,

назад вона на руки перекинулась

і, так легко дугою вигнувшись,

як міст, вигнувшись передом до блакиті,

гола тремтіла.

Немовби й дивиться,

а хитрий сміх кирпатий

на самих кінчиках здивованих грудей опуклих

танцює, танцює,

м’яко передається на живіт

і там десь западає

в тьмяно-фіалковий у чорний трикутник…

Павло Тичина