Читать книгу Світове місто Харків - Олена Зеленіна - Страница 5

Ви вже звернули увагу на могутню кінну статую «козака Харка», котрий, піднявши свій спис, прямує верхи на захід сонця нинішнім проспектом Науки.

Це збірний образ козака-першопоселенця Харкова, в якому втілилися основні характеристики служивої людини того часу. У нього мав бути й вірний кінь, і гострий спис, і сила молодецька. Це козак-воїн, захисник кордонів рідної землі.

Хто ж міг бути прототипом легендарного Харка?

У 1767 році в хронографічному описові Харкова, підписаному осавулом Максимом Горленським, уперше згаданий Іван Каркач, осадник (поселенець-засновник) невеликого дерев’яного городища. Видатний історик Дмитро Іванович Багалій (1857—1932) схилявся до думки, що така особа існувала насправді, стверджуючи, що Каркач і є перший осадник Харкова.

Закладку фортеці на місці харківського городища пов’язують з іменем іншого воїна – московського воєводи Селіфонтова.

Часи були неспокійні. Практично все ХVII століття тривали війни: то польські війська наступали із заходу, то з південного сходу нападали на наших предків турки й татари. Татар успішно громив на підступах до міста молодецький полковник Григорій Донець.

Під захист воїнів сюди кинулися втікачі – переселенці із Західної України, котрих вигнала з рідних місць війна з Польщею. Сюди ж з’їхалися служиві люди й ремісники з ближніх територій Московського царства. Вони селилися як на місці городища, так і довкола нього – у слободах. Ось чому ці місця й отримали назву Слобідська Україна, Слобожанщина.

То чи жив насправді на берегах річки Харкова козак на ім’я Харко, або це був звичайний слобідський осадник – пасічник, якого звали Харитон, він же – Харко?

Дмитро Іванович Багалій розшукав в архіві й опублікував список перших жителів, які називали себе «харківцями». Так стали відомі їхні імена й прізвища: Іваненко, Тимошенко, Юхименко, Гордієнко, Олексієнко, Мельник, Колісник, Коваль, Кушнір, Котляр, Ткач, Кравець, Журавель, Дудка, Стріха, Ломака, Тетеря, Сироїжка, Горобець, Тихий, Дурний, Кривий, Недбаєнко, Москаль.

І серед них є чоловік із дивовижним прізвищем: Яків Шарков-зять! Прізвища грамотний писар фіксував на слух. То, можливо, все-таки це – (Ш)Харков-зять, котрий на Харка (Харитона) доньці одружився? У притаманній козакам швидкомовці неважко було жонглювати спорідненими звуками.

Але більшість учених вважає, що свою назву місто отримало від річки Харків. Назва ця вперше згадується в «Книге Большого Чертежа» (детальному описові територій), складеній у 1627 році. Однак і походження назви річки досі лишається нез’ясованим.

Ось які загадки зоставили нам попередні покоління. Треба тільки навчитися уважно вслухуватися, учитуватися в імена, назви і звуки. Так наші далекі предки крізь віки продовжують розповідати про себе. І кінська статуя на проспекті Науки втілює в собі й Івана Каркача, і воєводу Селіфонтова, і Григорія Донця, і пасічника Харитона, котрий за небезпечних обставин теж сідлав коня і брався за зброю для захисту своєї сім’ї і рідної землі.

Харків довгий час лишався полковим містом Слобідського козачого полку. Козацьке об’єднання було поділене на сотні й десятки на чолі з отаманом, сотниками й десятниками.