Читать книгу Як течія річки (збірник) - Пауло Коельйо - Страница 17

Ми зібралися в домі художника родом із Сан-Пауло, який живе в Нью-Йорку. Розмовляємо про янголів і про алхімію. У якусь мить намагаюся пояснити іншим гостям алхімічну ідею про те, що кожен із нас містить у собі Всесвіт – і відповідає за нього.

Я змагаюся зі словами, але мені не щастить створити добрий образ. Художник, який слухав мене мовчки, попросив усіх подивитись у вікно його студії.

– Що ви там бачите?

– Вулицю, – відповів хтось.

Художник заклеїв шибку папером, щоб вулицю не стало видно. Потім складаним ножиком він вирізав у папері квадрат.

– А якщо хтось подивиться сюди – що він побачить?

– Ту саму вулицю, – відповів інший гість.

Художник зробив у папері кілька квадратів.

– Отже, якщо кожен отвір у цьому папері показує одну й ту саму вулицю, кожен із нас містить у собі той самий Усесвіт, – сказав він.

І всі присутні заплескали в долоні – так їм сподобався його образ.