Читать книгу Метод великого пряника - Роман Тарасенко - Страница 4

Одного разу я побачив монстра. Справжнього страшного монстра. Я йшов пізно ввечері вулицею і раптом помітив, як він ховається в тіні дерева. Я зупинився й декілька секунд не міг повірити своїм очам: за десять метрів від мене стояла потворна горбата істота, що була вищою від мене на кілька голів. Я виразно бачив її довгі кінцівки. Її паща була роззявлена і здалеку нагадувала собачу. Мені здалося, що страховисько поволі рухається в мій бік, хоча в темряві було важко зрозуміти, чи так це, і я застиг на місці.

Серце почало шалено калатати. Здається, я перестав не лише рухатися, але й дихати. В той момент я усвідомив, що не розумію, що відбувається. Я, доросла 25-річна людина, яка не вірить у монстрів, не захоплюється наркотиками й алкоголем, дивлюся на страховисько. Невже вони й насправді існують? Думки в моїй голові пролітали одна за одною з шаленою швидкістю. Що робити? Стояти, тікати, лежати, кричати?

Секунди тяглися, немов години, й мені ставало дедалі моторошніше: з одного боку, я відмовлявся вірити в те, що бачив, та з іншого – ось воно, страховисько, стоїть за кілька метрів від мене. Я не знав, що робити. Боячись, щоб монстр не накинувся, якщо я поворухнуся або почну тікати, я просто стояв і продовжував пильно в нього вдивлятися.

Постоявши ще кілька секунд, як бовван, я нарешті зміг відвести погляд, аж раптом силует страховиська дивним чином змінився. На секунду-другу я знову завмер, потім відвів погляд убік іще раз. Що більше я відводив погляд, то більше монстр продовжував змінюватися, доки цілком не перетворився на корч, який хтось притулив до дерева.

Я полегшено зітхнув, усміхнувся і зробив кілька кроків уперед, щоб роздивитися «монстра» зблизька. Отакої! Мене налякав корч! Іще хвилин із п’ять я підходив до дерева з різних боків, але монстр більше не показувався – поруч із деревом був лише корч.