Читать книгу Метод великого пряника - Роман Тарасенко - Страница 6

Коли я побачив незрозуміло що, мій мозок миттєво вирішив, що це монстр, а не безневинний об’єкт біля дерева. Адже якщо подумати, після того як я почав роздивлятися «монстра» з різних боків і з різної відстані, іноді я бачив не корч, а тінь незрозумілої форми. Після якихось роздумів можна погодитися з тим, що я бачив щось, дуже схоже на монстра, але мозок упевнено видав відповідь, що переді мною стоїть саме страховисько, а не щось схоже на нього.

Виявивши щось нове в навколишньому середовищі, мозок намагається зрозуміти, що це таке. Він запрограмований шукати й виводити закономірності. Якщо ви сто разів бачили, який вигляд мають монстри у фільмах, то будьте певні, що мозок устиг вивести закономірність, згідно з якою в ситуації, коли ви самі в темряві й бачите щось схоже на довгі кінцівки й величезну собачу пащу, то це – монстр, який ночами полює на людей.

В умовах нестачі інформації для формування правильного висновку, помітивши щось, схоже на таке страховисько, мозок цілком може вирішити, що це і є монстр. Мозок просто не може залишити побачене без відповіді.

Як пише популяризатор науки Леонард Млодінов, «людський розум улаштований певним чином – для кожної події він шукає цілком визначену причину».

Мозку настільки важливо знайти відповідь на будь-яке поставлене запитання, що, коли йому не вистачає даних для правильного висновку, він просто довигадує відповідь, обираючи найбільш вірогідну. Наприклад, якщо ви ніколи не бачили білку, натомість багато разів бачили пухнастих рудих котів, то, побачивши вдень хвостик білки, що стирчить із-поза стовбура дерева, помилково можете вирішити, що там ховається рудохвостий котяра. Якщо це відбуватиметься вночі, то до цього хвоста уява швиденько може домалювати якогось монстра.

Неправильна відповідь для нашого мозку є кращою за відсутність відповіді, оскільки «бодай якась відповідь» дає більше шансів на виживання. Знайдене пояснення може бути раціональним чи ірраціональним, правильним чи помилковим, але воно буде. Мозок знаходить безліч відповідей щосекунди й автоматично. Це й прекрасно, й небезпечно: якщо питання з якоїсь причини виникло, то мозок шукатиме відповідь, доки не знайде, оскільки лише відповідь знімає тривожну невизначеність і дає відчуття контролю над ситуацією. Це важливо для органу, який переймається виживанням над усе. Така наполегливість у пошуку відповіді гідна захоплення. З іншого боку, оскільки мозок є недосконалим, а інформації для формулювання правильного висновку не завжди вистачає, немає гарантії, що знайдена відповідь буде правильною.

Коли я побачив «монстра», мій мозок домалював до незрозумілої тіні відсутні деталі. Після того як я визначив об’єкт як корч, ці відсутні деталі зникли назавжди, і до незрозумілої тіні мозок почав домальовувати корч. Варто було один раз зрозуміти, що я бачу насправді, й у мене вже ніяким чином не виходило знову побачити монстра. Що більше ви знаєте, то менше помилок ви зробите.