Читать книгу Метод великого пряника - Роман Тарасенко - Страница 5

Згадуючи історію з монстром, я раз у раз доходив висновку, що мав би повестися інакше, адже я – людина розумна, начитана, освічена й неодноразово потрапляв у складні життєві ситуації. Не можна стовбичити на одному місці, удаючи з себе легку здобич. Монстр стояв до мене боком, не бачив мене й не міг відчути мій запах. Мені слід було нижче прихилитись до землі й, не роблячи різких рухів, відповзти кудись, щоб сховатися. Вчинити так було б найрозумніше, та мозок видав не найрозумнішу реакцію «удай із себе мертвого, і, можливо, тебе не з’їдять».

Спочатку мій мозок, котрому я довіряю розв’язання найскладніших завдань, прийняв корч за монстра, а потім примусив мене застигнути на місці посеред дороги, де цей монстр міг мене помітити. Я вважаю, що міг діяти розумніше, та чомусь я так не діяв. У багатьох випадках, на нашу думку, ми могли б повестися розумніше, хитріше, вигідніше, шляхетніше, та мозок прийняв рішення, яким ми тією чи іншою мірою невдоволені.

Як так вийшло, що великий і досконалий людський мозок іноді виявляється не здатним відрізнити корч від монстра, лякаючи нас до біса й примушуючи приймати рішення, котрими ми не пишаємося?

Людський мозок формувався поступово. Найстаріші мозкові структури, котрі дісталися нам від рептилій, зазвичай називають мозком ящірки. Частини мозку, що відповідають за емоції й почуття, називають мозком білки, тому що вони є у всіх ссавців. Найновіші мозкові структури, що відповідають за раціональне мислення, котрі є лише у вищих приматів, називають мозком мавпи. У людини є й такі частини мозку, яких не мають інші ссавці, й це дозволяє нам вважати себе унікальним і найрозумнішим видом на планеті.

Людський мозок – не кінцевий продукт еволюції. Розвиток мозку триває. Він не досконалий і часто припускається помилок: зокрема, приймає корчі за монстрів. Втім, науковці вважають, що природа не прагне досконалості. Вона створює те, що здатне виживати,– цього достатньо. Іноді її витвори прекрасні, іноді жахливі, оскільки нове часто з’являється на основі старого, просто нашаровуючись зверху.

Коли близько 2,5 млн років тому з’явився перший представник людського роду – людина вміла (лат. Homo habilis), у неї були всі частини мозку, які є у сучасних людей,– від мозку ящірки до мозку мавпи. Найбільшою частиною мозку людини вмілої була потилична (мозок ящірки). Із часом частини перерозподілились: потилична зменшилась, а лобові, тім’яні та скроневі (мозок мавпи) збільшилися. Найстаріші частини мозку не зникли й не припинили впливати на нашу поведінку, просто пове5рх них розрослися новіші мозкові структури, що дозволяють мислити більш раціонально, і навіть з’явились найновіші, які є лише в людей.

Дослідник еволюційної біології Гарі Маркус вважає, що людський мозок – це клудж, і я підозрюю, що спочатку вам не дуже сподобається, як він пояснює це поняття: «Клудж – це безглузде, незграбне, але напрочуд ефективне вирішення проблеми». Як вам таке? «Безглузде й незграбне»! Та він збожеволів! Хоча… якимсь чином я ж прийняв корч за монстра. До того ж, якщо «безглузде й незграбне» одночасно «напрочуд ефективне вирішення проблеми», виходить, усе не так погано.

Ефективність людського мозку є очевидною: все, що в живій природі працює неефективно, помирає. Усе, що працює достатньо ефективно, аби вижити, виживає. І, звісно ж, це не означає, що навколо самі клуджі. Природа може створити й щось прекрасне, і щось жахливе. Головне, щоб воно працювало, тобто давало результат – виживання живого організму. Мозок – це вирішення проблеми виживання або, як каже біолог Джон Медіна, орган виживання.

Оскільки люди не вимерли, як 99,9 % видів живих істот на Землі, а навпаки, дуже розмножилися, до того ж створили надзвичайно різноманітну культуру, що впливає на еволюцію мозку, ми можемо бути певні, що наш мозок досить гарно й ефективно працює. А ще тому, що я все ж таки не втік від уявного монстра. Мозок прийняв корч за страховисько, тому що для виживання краще помилково подумати, що корч – це монстр, ніж вирішити, що монстр – це корч. Тому, так, мозок дбає про наше виживання – безглуздо і незграбно, але ефективно.

Розуміння особливостей роботи мозку (необхідність подальшого вдосконалення й головна ціль – забезпечити виживання) дає змогу нам зрозуміти, як мозок обробляє інформацію, як розподіляє енергію, що нам заважає, а що допомагає бути ефективними. Ви не можете ефективно керувати собою, не знаючи, як ви влаштовані, а розпочати вивчення себе треба з вивчення роботи мозку, адже він керує всіма ресурсами організму: силою, сприйняттям, пам’яттю, мотивацією. Завдяки йому ми думаємо і приймаємо всі до одного рішення.