Читать книгу Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин - Сборник - Страница 58

На швидкім конику гонив, як вітер, малий хлопчик. Дикий бик, поглянувши на тоє, крикнув на коня:

– Встидайся! Такому маленькому хлопчикові не дав би-м ся поводити!..

– Но я, – відповів кінь, – радо даю ся поводити, бо яка би то була слава для мене – хлопчину з себе скинути!..