Читать книгу Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі - Сборник - Страница 60

Як ще ріки нікоторої не протікало, так Десна була старша за Дніпра. Стали вони сперечатися: «Которе прудче з нас двох пробіжить, то те буде старше». Так Десна зараз же, як засперечалась, порізалась, де низькі міста, щоб їй легше було, а Дніпро іще до батька пішов благословитися (а в їх батько – море, мабуть); так він порізавсь горами, бескеттями, поламався скрізь. Десна баче, що не випереде Дніпра, що Дніпро горами порізавсь, так вона стала рвать каміння і гатить Дніпро, щоб самій раніше порізаться (а тоді каміння ще не закляте було, тільки вже не знаю, коли його Матір Божа закляла?)[5]. І вона у двадцяти місцях гатила його, і поборолось там дванадцять порогів; а посередині чотири рази перегачувала. Ненасицький зветься – там камінь поріс; у чотири раза каміння тут лежить і учетверо проти тих, а то й у дванадцять раз дужче кидає проти тих… А звуться пороги так: первий – Кодацький, що коло Кодаків, де волохи живуть – тілохранителі: другий Сортцький – це не дуже великий; третій – Лаханський, четвертий – Вольнига, п’ятий – Ненасицький (коло кожного й канава є); а шостий – Богатир, там богатирі камінням кидались через Дніпро, так цей, що кинув з полтавської сторони, так камінь трохи не перелетів, а впав у воду, а той, що з другого боку, як кинув, то на тому камені аж п’ять пальців знать, і впав камінь аж на кручі.

А сьомий – Дзвонецький, восьмий – Будилов, дев’ятий – Воронова Забара – він не поріг, а скрізь по йому каміння розтикано, там камінь, там камінь – гірше в йому йти, як у порозі. Десятий – Свистун, одинадцятий – Гадюче Горло, там у його, як у горло йти, річечка така, так туди пліт як мотильне хвостом!.. Литвини як держать люльку в зубах, то хоч сам і вдержиться, то люлька небезпремінно з зубів вирветься (а вже вони ніколи люльки з зубів не випускають), а которий не вдержиться за бабайку, то так і полетить у воду. Дванадцятий – Вовчок.

Перепливши пороги, у Кічкас не допливають, то там, у праву руку, Забара-Розбійник зветься – його незамітно над водою; як лоцман добре його не знає, то завжди пліт на йому потрощить.