Читать книгу Воно (кінообкладинка) - Стивен Кинг, Клайв Баркер, Stephen King - Страница 24

– Ну ще б пак, це дійсно схоже на чималу кількість кульок, – сказав Рівз, посилаючи Гарольду Ґарденеру чергове підморгування.

– Я розумію, на що це схоже, – знову підтвердив Хагарті.

– Ви побачили ті повітряні кульки, – промовив Ґарденер.

Дон Хагарті повільно підніс долоні собі перед обличчя:

– Я бачив їх так само ясно, як зараз бачу власні пальці. Тисячі їх. Неможливо було навіть розгледіти днище мосту – так багато їх там було. Вони колихалися й ніби підстрибували. І ще там був той звук. Таке кумедне неголосне рипіння. То вони терлися боками. І нитки. Цілий ліс білих ниток звисав донизу. Вони були схожі на біле прядиво павутиння. Той клоун забрав туди Ейді. Я бачив, як його костюм промітався крізь ті нитки. Ейді видавав жахливі здавлені звуки. Я вирушив услід за ним… і клоун озирнувся. Я побачив очі того створіння і раптом зразу ж зрозумів, що воно таке.

– Хто то був, Доне? – м’яко запитав Гарольд Ґарденер.

– То було Деррі, – мовив Дон Хагарті. – То було це місто.

– А що ви зробили потім? – це вже був Рівз.

– Я побіг, довбню ти сраний, – відповів Хагарті й заридав.