Читать книгу Богдан Хмельницький - Тарас Барабаш - Страница 7

Майже нічого не відомо про життя Хмельницького на початку 1640-х рр. Очевидно, що зростали його військові вміння та дипломатичний хист і тіснішали зв’язки із козацтвом. Цілком можливо, що чигиринський сотник брав участь у битві коронного війська, очолюваного Станіславом Конєцпольським, проти татарської орди Тугай-бея під Охматовом 20 січня 1644 р. Союзна польсько-українська армія перемогла, і це була найбільша перемога Речі Посполитої над кримськими татарами в першій половині XVII ст.

Зате відомо, що в 1645 р. талант Хмеля було визнано й використано на міжнародній арені. Французький інженер та офіцер Боплан, перебуваючи у Варшаві, у 1644 р. запропонував французькому послу в Речі Посполитій генерал-лейтенанту графу де Брежі найняти запорожців, щоб ті повоювали проти іспанців. Після слів Боплана де Брежі написав кардиналові Франції Мазарині, що є можливість взяти на французьку службу запорозьких козаків. Описуючи їх, він говорив, що це «дуже відважні вояки, непогані вершники, досконала піхота, особливо вони здатні до захисту фортець».

Останнє було дуже актуальним. Кардинал і перший міністр Франції Мазарині проводив політику послаблення сусідніх країн і зміцнення абсолютизму у Франції. Він хотів приєднати деякі райони іспанських Нідерландів і частину Саксонії. Фортеця Дюнкерк, яку не могли взяти протягом 10 років, була розташована на березі Ла-Манша, а саме місто було важливим портом при вході з Північного моря в Па-де-Кале та Ла-Манш. Іспанці потурбувались про неприступність Дюнкерка. Оперезали його глибоким ровом, наповненим водою, з високим валом, на якому розмістили десять бастіонів. Тож французам була потрібна сила, щоби здобути цю фортецю.

Мазарині доручив послові провести переговори із запорожцями щодо цього питання. Сповіщенням від 21 вересня 1644 р. де Брежі повідомив кардинала, що в запорожців «є нині дуже здібний полководець Хмельницький, його тут при дворі поважають, я буду бачитися з ним». За місяць де Брежі повідомив Мазарині про цю зустріч: «Цими днями був у Варшаві один зі старшин козацької нації полковник Хмельницький, про якого я мав честь писати вашій еміненції. Він був у мене, я мав з ним дві розмови. Це людина освічена, розумна, сильна в латинській мові. Що торкається служби козаків у його величності, то, якщо війни з турками не буде, Хмельницький готовий допомогти мені в цій справі».

Переговори де Брежі з Богданом Хмельницьким тривали досить довго й закінчилися лише в березні 1645 р. У квітні Богдан Хмельницький і січовий отаман Іван Сірко виїхали до Фонтенбло (Франція), де після зустрічі з представниками французького командування була досягнута домовленість про найм півтори тисячі козаків. Тоді ж Хмельницький зустрівся з відомим французьким полководцем Конде. У 1655 р. під час зустрічі з французьким послом, який приїхав в Україну, Хмельницький розповідав, що із задоволенням згадує дні, що їх провів у Франції, розпитував про князя Конде та з гордістю називав його своїм «старим вождем».

У жовтні вже не півтори, а дві з половиною тисячі козаків були перевезені морем із Гданська до Кале (Франція) і вступили на службу у французьку армію. При облозі Дюнкерка 11 жовтня 1645 р. козаки проявили себе як самостійна військова частина. Хоч французьке командування сумнівалось у козацькому потенціалі, та саме він приніс перемогу французам.

Участь Богдана Хмельницького у воєнних діях і облозі Дюнкерка залишається нез’ясованою, у французьких джерелах згадується тільки полк Сірка. Тому одні дослідники не відкидають можливості того, що Богдан воював на території Франції, інші ж таку можливість заперечують.