Читать книгу Історія чемпіонатів Європи з футболу - Тимур Желдак - Страница 25

Сказати, що радянській збірній не пощастило з жеребом було б і занадто сильно, і занадто слабо. З одного боку – радянській збірної випало протистояти одночасно чемпіонам Європи 1964 року іспанцям і амбітній збірній Північної Ірландії з кращим в її історії футболістом Джорджем Бестом, який переживав пік своєї кар’єри. З іншого – радянська збірна 60-х, та й початку 70-х років була визнаним лідером європейського футболу, що підтвердив і описуваний розіграш ЄВРО. З ким грати, де і за яких обставин для такої команди було, в принципі, не важливо. А якщо врахувати, що після чемпіонства в 1964-у в Іспанії настав затяжний період «лихоліття», що закінчився лише в ХХІ столітті, а в збірної Північної Ірландії не було жодної людини, яка хоча б поруч стояла з талантом Беста, то скаржитися на жереб і поготів не доводилося.

Прийнявши команду від старійшини тренерського цеху Гавриїла Качаліна, полковник Ніколаєв не став «винаходити велосипед» і зберіг кістяк команди, що брала участь в «проваленому» чемпіонаті світу в Мексиці. Але й без новачків тренер не обійшовся: команду поповнили форвард бакинського «Нефтчі» Віталій Шевченко; столичні армійці Володимир Федотов і Борис Копєйкін, а також півзахисник казанського «Рубіна» (пізніше – київського «Динамо») Віктор Колотов. За чотири роки повернулися до збірної воротар Віктор Банніков, який переїхав з київського «Динамо» в московське «Торпедо» – той самий, ім’ям якого названо Національний тренувальний комплекс національної збірної України в Києві.

Основні конкуренти почали практично синхронно з впевнених перемог: іспанці – над британцями, а радянська збірна – над кіпріотами. До слова, після цього матчу полковник Ніколаєв влаштував серйозний «розбір польотів», адже з 36 (!) ударів гравців збірної СРСР по воротах кіпріотів, нанесених за весь матч, лише третина припала у отвір воріт, а забити четвірка нападників змогла всього тричі. Для порівняння – в наступних спарених матчах північні ірландці відважили Кіпру відразу вісім голів, половина з яких – на рахунку Беста.

Однак радянській збірній ніколи було стежити за результативністю генія футболу – її чекав матч вищої принциповості в «Лужниках» з Іспанією. До речі, ці команди не зустрічалися до гри більше шести років – з пам’ятного фінального матчу в Мадриді на ЄВРО-64.

Сьогодні багато хто романтично звеличує радянських футболістів 70-х, проте необхідно визнати: отримавши уроки з програшу Італії на попередньому євротурнірі, збірна СРСР чудово навчилася оборонятися. А от зі створенням і, особливо, реалізацією моментів, радянські футболісти мали великі труднощі.

Як часто буває, не було б щастя… Допоміг збірній СРСР тренер іспанців Ладіслао Кубала. Випустивши на поле з початку гри п’ятьох захисників, він весь матч тільки й робив, що підказував своїм підопічним відходити назад і зберегти свої ворота недоторканими. У іспанців це, в принципі, і виходило – майже повних 80 хвилин. А потім, з розривом у чотири хвилини «вистрілили» спочатку киянин Колотов, а потім бакинець Шевченко. Іспанці понеслися вперед лише на 85 хвилині за рахунку 0:2. Вони встигли відіграти один м’яч, але не більше. І хто знає, яким був би результат протистояння, обери Кубала атакуючу тактику.

Не менш напружено склалося і двоматчеве протистояння збірної СРСР з північними ірландцями. У першому матчі в Москві «на боротьбу з Бестом» був мобілізований Реваз Дзодзуашвілі, якого постійно страхував капітан збірної Шестерньов. І навіть незважаючи на це, перемогти радянській команді вдалося лише завдяки надзусиллям воротаря Рудакова та реалізованому Мунтяном під кінець першого тайму пенальті, призначеного за порушення Шевченку. У матчі-відповіді в Белфасті було все зовсім туго: навіть без травмованого Беста збірна Північної Ірландії повністю контролювала гру і без особливих зусиль відкрила рахунок на 13-й хвилині. Гол рикошетом від повернутого до збірної напередодні Бишовця і відчайдушна гра захисту – ось фактори, що дозволили радянській команді вивезти з Британських островів хоча б очко.

А за два тижні після протистояння в Белфасті відбулася так звана «битва при Севільї» – матч, який, в принципі, і вирішив долю путівки у чвертьфінал ЄВРО. Іспанці вийшли на гру з твердим наміром виграти, і перешкодили їм у цьому дві речі: бажання вигравати красиво і Євген Рудаков. Голкіпер київського «Динамо» відбив у тій грі 17 (!) ударів іспанців. Після гри Рудакова в західній пресі стали називати «непробивним», і цілком заслужено.

На жаль, керівники радянського футболу ставилися до народженого в Москві і відігравшого практично всю кар’єру в київському «Динамо» Рудакова не надто прихильно. Він не був обласканий славою «народного улюбленця», як Лев Яшин, не отримував «Золотий м’яч» і не увічнений на «Алеї зірок» російського спорту. Однак семиразовий чемпіон СРСР у командах спочатку Маслова, а потім Лобановського практично сам приніс збірній СРСР срібло ЄВРО-72 і бронзу Мюнхенської Олімпіади. Якщо ж згадувати Кубок володарів кубків і Суперкубок Європи київського «Динамо» 1975 року – не відкидаючи тренерський талант Лобановського і гольове чуття Блохіна – слід врахувати, що в одинадцяти матчах єврокубків «Динамо» (Київ) пропустило всього лише п’ять м’ячів.

Радянська ж команда після нульової нічиєї в Іспанії стала недосяжна для суперників. Іспанці в серцях відважили сім м’ячів кіпріотам на їхньому полі, а ось в останньому матчі групи мало не програли північно-ірландцям на їхньому полі – на останніх хвилинах воротар гостей Хосе Ірібар прийняв на себе удар після виходу один на один все того ж невгамовного Беста.

В результаті, іспанці забили у групі найбільше, пропустили найменше, а далі пройшла збірна СРСР.

Всі матчі групи 4

11 листопада 1970, Севілья. Іспанія – Північна Ірландія 3:0 (Рексач 39ʹ, «Піррі» 59ʹ, Луїс 76ʹ).

11 листопада 1970, Нікосія. Кіпр – СРСР 1:3 (Хараламбус 42ʹ – Колотов 10ʹ, Єврюжихін 16ʹ, Шевченко 50ʹ).

Кіпр: Алківіадіс, «Каттос», Кавазіс, «Фоккіс», Куріс, Н. Хараламбус, Т. Костянтину (Кітреотіс, 83ʹ), Теодору (Марку, 75ʹ), Х. Пападопулос, П. Васіліу, А. Стіліану (к). Тренер – Р. Вуд (Англія).

СРСР: Банніков, Істомін, Шестерньов (к), Капличний, Ловчев, Колотов, Мунтян, Федотов, Шевченко, Копєйкін (Нодія, 70ʹ), Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.

3 лютого 1971, Нікосія. Кіпр – Північна Ірландія 0:3 (Ніколсон 53ʹ, Дуган 55ʹ, Бест 83ʹ – пен.).

21 квітня 1971, Белфаст. Північна Ірландія – Кіпр 5:0 (Дуган 20ʹ, Бест 44ʹ, 47ʹ, 56ʹ, Ніколсон, 85ʹ).

9 травня 1971, Нікосія. Кіпр – Іспанія 0:2 (Піррі 2ʹ, Віолета 86ʹ).

30 травня 1971, Москва. СССР – Іспанія 2:1 (Колотов 79ʹ, Шевченко 83ʹ – Рексач 88ʹ).

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Зиков, Капличний, Сабо, Колотов, Мунтян (Федотов, 57), Банішевський (Нодія, 46ʹ), Шевченко, Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.

Іспанія: Ірібар, Соль («Антон», 65ʹ), «Гальєго», Беніто, «Тоното», Віолета (Лора, 62ʹ), Рексач, Кларамунт, Амансіо (к), Уріарте, Чуррука. Тренер – Л. Кубала.

7 червня 1971, Москва. СССР – Кіпр 6:1 (Федотов 4ʹ, 86ʹ, Єврюжихін 23ʹ, 38ʹ, Колотов 59ʹ, Банішевський 85ʹ – Михайло 75ʹ). На 32-й хвилині Банішевський не реалізував пенальті (мимо).

СРСР: Банніков (Рудаков, 46ʹ), Істомін, Шестерньов (к), Капличний, Зиков, Колотов, Мунтян, Банішевський, Федотов, Шевченко, Єврюжихін (Хмельницький, 64ʹ). Тренер – В. Ніколаєв.

Кіпр: Варнава, Г. Михайло, Кавазіс, «Фоккіс», Калліс, Костянтину, С. Михайло, П. Васіліу, А. Костянтину, Марку, З. Кандзілеріс (Папеттас, 74ʹ), А. Стіліану (к) (Теодору, 46ʹ). Тренер – Р. Вуд (Англія).

22 вересня 1971, Москва. СССР – Північна Ірландія 1:0 (Мунтян, 43ʹ – пен.).

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Зиков, Хурцилава, Мунтян, Колотов, Федотов, Шевченко (Іштоян, 74ʹ), Долматов, Єврюжихін. Тренер – В. Ніколаєв.

Північна Ірландія: Макфол, Крейг (Б. Хамилтон, 70ʹ), Нельсон, Ніколсон, Хантер, О’Кейн, Хеган, Клементс, Дуган (к), Т. Ніл, Бест. Тренер – Т. Ніл.

13 жовтня 1971, Белфаст. Північна Ірландія – СРСР 1:1 (Ніколсон 13ʹ – Бишовець 32ʹ).

Північна Ірландія: Дженнінгс, Райс, Нельсон, Ніколсон, Хантер, О’Кейн, Б. Хамільтон (М. Х. М. О’Нілл, 65ʹ), Клементс, Дуган (к) (Кассіді, 46ʹ), Т. Ніл, Макморді. Тренер – Т. Ніл.

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Ловчев, Хурцилава, Коньков, Кисельов, Долматов, Колотов, Бишовець, Шевченко (Іштоян, 60ʹ) Тренер – В. Ніколаєв.

27 жовтня 1971, Севілья. Іспанія – СРСР 0:0.

Іспанія: Рейна, Соль, «Гальєга», «Антон» (Марсіал, 76ʹ), «Тононо», Лора, Кларамунт, Амансіо (к), «Кіно», «Кіні», Чуррука. Тренер – Л. Кубала.

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Істомін, Хурцилава, Колотов, Мунтян, Долматов, Федотов (Кисельов, 83ʹ), Бишовець, Іштоян (Шевченко, 62ʹ). Тренер – В. Ніколаєв.

24 листопада 1971, Гранада. Іспанія – Кіпр 7:0 («Піррі» 8ʹ, 47ʹ – пен., «Кіно» 15ʹ, 23ʹ, Агілар 63ʹ, Лора 66ʹ, «Чечу» Роха 75ʹ).

16 лютого 1972. Халл (Англія). Північна Ірландія – Іспанія 1:1 (Морган 72ʹ – «Чечу» Роха 41ʹ).

Підсумкова таблиця групи 4