Читать книгу Історія чемпіонатів Європи з футболу - Тимур Желдак - Страница 33
Розділ 5
І гранди бувають биті, і чемпіонами стають по пенальті
ОглавлениеАртеміо Франкі, який прийняв УЄФА після раптової смерті Густава Відеркера, увійшов в історію, як головний реформатор турніру. І хоча в структурі Чемпіонату Європи 1976 року ще жодних тотальних змін у порівнянні з двома попередніми чемпіонатами не сталося: 32 збірні розігрували 8 путівок в чвертьфінали у восьми групах, а фінал чотирьох найсильніших команд проводився в заздалегідь обраній країні – Югославії, однак докорінно змінилася філософія турніру.
Річ в тім, що італієць Франкі був послідовним прихильником ідеї незалежності європейських першостей від світових чемпіонатів. Саме її він оголосив у своїй інавгураційній промові як президент УЄФА. І наслідки не змусили себе довго чекати: при жеребкуванні груп на ЄВРО-76 «сіяними» бралися не ті європейські збірні, які домоглися найбільших успіхів на останньому Мундіалі, а чвертьфіналісти попереднього Чемпіонату Європи. Цей, здавалося б, малозначний крок кардинальним чином змінив розподіл команд по групах і привів до більш ніж несподіваних результатів: у числі чвертьфіналістів ЄВРО-76 не виявилося кількох найсильніших команд Європи: Італія, Англія, Франція, Угорщина та Польща просто не вийшли зі своїх груп.
Хтозна, можливо, саме ця ситуація, що аж ніяк не підвищила фінальному турніру ані рейтинг, ані телевізійну аудиторію, згодом стала причиною реформування європейських першостей у бік розширення представництва збірних у фінальній частині. Але це станеться лише за чотири роки, а поки перейдемо до змагання в групах.
Як і чотири роки тому, у відборі на Чемпіонат Європи стартували 32 збірні. Цього разу Албанія взяла тайм-аут, а її місце зайняла команда-дебютант Ісландія.
Відбірковий турнір
Група 1. Англія починає і програє
Збірна Англії, для якої європейські чемпіонати є поки недосяжною вершиною, цього разу натрапила на бар’єр майбутніх чемпіонів – чехословаків. При цьому збірна Англії розпочала відбірний цикл якраз з упевненої перемоги над командою ЧССР на своєму полі з рахунком 3:0.
Фахівці пов’язували такий жвавий початок з кардинальним омолодженням складу, яке влаштував у збірній новий наставник Дон Ріві. Сам він покликаний був замінити легендарного Альфреда Рамсея, коваля найвищої слави британського футболу – перемоги на Чемпіонаті світу 1966. Рамсей закінчив свою тренерську кар’єру «провалом» – не пройшов відбір на Чемпіонат світу 1974 року. Його наступник, втім, не зміг потрапити у чвертьфінал ЄВРО-76.
Ріві почав з того, що повністю оновив склад і, як здалося спочатку, не прогадав. Збірна Англії 1974–1975 років дуже нагадувала нинішню збірну Німеччини – велика кількість вчорашніх юнаків та молодецька завзятість дозволяли буквально змести суперника, варто було тому хоч трохи здати. Та ось біда – не завжди суперник тремтів. І тут молодій команді Ріві елементарно не вистачило досвіду. Так було в обох іграх з командою Португалії, коли мешканці півдня просто «сушили гру», а молоді британці не могли підібрати ключів до щільної оборони і персональної опіки. Саме ці дві нічиї і коштували згодом британцям першого місця – чехословацька команда в одній із зустрічей португальців перемогла.
Хоча, не кривлячи душею, слід визнати, що путівку до чвертьфіналу команди розігрували в очному протистоянні в Братиславі. Цей матч був цікавий тим, що тривав… два дні.
Матч розпочався в критичних умовах – вологість повітря була близька до 100 %. На 16-й хвилині арбітр матчу, втративши остаточно видимість через густий туман, зупинив гру і відвів команди в роздягальні. Там команди чекали гарної погоди півгодини, але дива не сталося. За обопільною згодою сторін було вирішено дограти матч наступного дня, а щоб туман знов не сплутав карти футболістам, почати вирішили опівдні.
Вийшовши на поле, молоді англійські футболісти відразу захопили ініціативу і повели в рахунку – гол забив Чаннон. Але чи то самовпевненість зіграла з гостями злий жарт – переможний результат і навіть нічия забезпечували їм потрапляння в наступний раунд незалежно від результату останньої гри Португалія – Чехословаччина – чи то дійсно збірна ЧССР була настільки сильна, але не минуло й півгодини, як господарі переломили хід поєдинку. Спочатку «гол у роздягальню» британцям забив Нехода, а на третій хвилині другого тайму Галліс вивів Чехословаччину вперед. Особливу пікантність ситуації надає той факт, що обидва м’ячі у ворота англійців були забиті головою, хоча саме збірні з Британських островів вважаються апологетами цього спортивного елемента.
З першою відбірковою групою і збірною Англії пов’язаний ще один пам’ятний епізод відбору на ЄВРО-76, а саме новий рекорд результативності гравця в матчі. У домашній грі з кіпріотами нападник британців Малколм Макдональд забив п’ять м’ячів – вперше в історії європейських першостей. Ще й більш того, ніхто з партнерів Макдоналда так і не відзначився. Тобто, фактично, нападник поодинці переграв Кіпр 5: 0.
Всі матчі групи 1
30 жовтня 1974, Лондон. Англія – Чехословаччина 3:0 (Чаннон 73ʹ, Белл 80ʹ, 83ʹ).
20 листопада 1974, Лондон. Англія – Португалія 0:0.
16 квітня 1975, Лондон. Англія – Кіпр 5:0 (Макдональд 2ʹ, 32ʹ, 52ʹ, 56ʹ, 87ʹ).
20 квітня 1975, Прага. Чехословаччина – Кіпр 4:0 (Паненка 10ʹ, 35ʹ, 48ʹ – пен., М. Масни 78ʹ).
30 квітня 1975, Прага. Чехословаччина – Португалія 5:0 (Бичовськи 12ʹ, 22ʹ, Нехода 25ʹ, 46ʹ, Петраш 52ʹ).
11 травня 1975, Лімассол. Кіпр – Англія 0:1 (Кіган 5ʹ).
8 червня 1975, Лімассол. Кіпр – Португалія 0:2 (Нене 25ʹ, Маріу Моіньюш 87ʹ).
30 жовтня 1975, Братислава. Чехословаччина – Англія 2:1 (Нехода 45ʹ, Галліс 48ʹ – Чаннон 27ʹ).
12 листопада 1975, Порту. Португалія – Чехословаччина 1:1 (Нене 7ʹ – Ондруш 6ʹ).
19 листопада 1975, Лісабон. Португалія – Англія 1:1 (Руй Родрігеш 14ʹ – Чаннон 40ʹ).
23 листопада 1975, Лімассол. Кіпр – Чехословаччина 0:3 (Нехода 9ʹ, Бичовськи 28ʹ, М. Масни 33ʹ).
3 грудня 1975, Сетубал. Португалія – Кіпр 1:0 (Алвеш 20ʹ).
Підсумкова таблиця групи 1
Група 2. Настирний Тошак «відчепив» угорців і австрійців
Подвиг Макдауела пробув неповторним рекордом всього півроку – вже восени 1975-го п’ять м’ячів у ворота збірної Люксембургу відправив форвард збірної Угорщини Нілаші. Того дня угорці взагалі «відірвалися» на аутсайдері, розгромивши футбольних карликів 8:1. От тільки попри розгром особливої радості ця гра угорцям не принесла, адже до того моменту вони втратили всі шанси на потрапляння в чвертьфінал ЄВРО.
А перемогли в групі валлійці на чолі з уже згадуваним Джоном Тошаком. Почали вони, як кажуть, «ні риба, ні м’ясо»: у першому ж матчі програли австрійцям, ведучи в рахунку по ходу зустрічі. Проте потім збірна Уельсу видала приголомшливий спурт з п’яти перемог поспіль. Тошак вніс свій посильний внесок практично в кожну з них, забивши чотири м’ячі і зробивши чотири результативні передачі.
Вирішальним видався матч в Будапешті, де Джон Тошак був у гущі подій: він відкрив рахунок, заробив попередження, зробив гольовий пас, а на додачу ще й пенальті примудрився не забити! Угорці, що вважалися до початку турніру одними з головних претендентів на «золото» і посіяні були в групі під першим номером, були розчавлені і втратили шанси вийти з групи.
Це не завадило їм додати ложку дьогтю своїм сусідам-австрійцям. У 118-й грі цих команд (це лише на 1975 рік!), суперництво яких сягає корінням ще до імперських часів початку двадцятого століття, угорці вдома переграли австрійців і фактично розчистили Уельсу шлях до чвертьфіналу.
В останній зустрічі групи в Рексемі збірні Уельсу та Австрії грали вже не за путівку на ЄВРО, а за престиж федерації. У грі, де ніхто не хотів пропускати, сильнішими виявилися господарі, які зусиллями Гріффітса таки запхали один м’яч до воріт суперника.
Всі матчі групи 2
4 вересня 1974, Відень. Австрія – Уельс 2:1 (Кройц 63ʹ, Кранкль 75ʹ – Гріффітс 35ʹ).
13 жовтня 1974, Люксембург. Люксембург – Угорщина 2:4 (Дюсьє 15ʹ, 43ʹ – пен. – Л. Надь 29ʹ, 55ʹ, Хорват 18ʹ, Балінт 71ʹ).
30 жовтня 1974, Кардіфф. Уельс – Угорщина 2:0 (Гріффітс 57ʹ, Тошак 88ʹ).
20 листопада 1974, Суонсі. Уельс – Люксембург 5:0 (Тошак 34ʹ, Інгленд 53ʹ, Ф. Робертс 70ʹ, Гріффітс 73ʹ, Йорат 75ʹ).
16 березня 1975, Люксембург. Люксембург – Австрія 1:2 (Браун 12ʹ – Кегльбергер 58ʹ, Кранкль 76ʹ).
2 квітня 1975, Відень. Австрія – Угорщина 0:0.
16 квітня 1975, Будапешт. Угорщина – Уельс 1:2 (Браніковіч 77ʹ – Тошак 44ʹ, Махоні 69ʹ).
1 травня 1975, Люксембург. Люксембург – Уельс 1:3 (Філіп 39ʹ – пен. – Д. Ріс 24ʹ, Л. Джеймс 32ʹ, 83ʹ – пен.).
24 вересня 1975, Будапешт. Угорщина – Австрія 2:1 (Нілаші 4ʹ, Пустаї 35ʹ – Кранкль 17ʹ – пен.).
15 жовтня 1975, Відень. Австрія – Люксембург 6:2 (Велцль 1ʹ, 46ʹ, Кранкль 38ʹ, 76ʹ – пен., Яра 41ʹ, Прохазка 80ʹ – Браун 5ʹ, Філіп 32ʹ).
19 жовтня 1975, Сомбатхей. Угорщина – Люксембург 8:1 (Ш. Пінтер 13ʹ, Нілаші 21ʹ, 32ʹ, 44ʹ, 57ʹ, 67ʹ, Воллек 78ʹ, Вараді 84ʹ – Дюсьє 83ʹ).
19 листопада 1975, Рексем. Уельс – Австрія 1:0 (Гріффітс 69ʹ).
Підсумкова таблиця групи 2
Група 3. На домашній чемпіонат – без проблем
Єдиною, напевно, збірною, яка потрапила у чвертьфінал ЄВРО-76 без будь-яких проблем, була збірна Югославії. Їхніми суперниками були представники Північної Ірландії (вже без Джорджа Беста), збірна Швеції, що непогано показала себе на Чемпіонаті світу в 1974-му, але розгубила форму і зіграність, і команда Норвегії, яка на той час тільки вливалася в європейські змагання вищого рівня.
Югослави забезпечили собі місце у чвертьфіналі раніше за всіх – за два тури до закінчення турніру. Вони, як і чотири роки тому, не вражали феєрією атак і голів, проте впевнено доводили матчі до необхідного результату. Осічка сталася лише в гостьовій грі в Північній Ірландії, де югослави не забили жодного м’яча і мінімально поступилися.
Шведи дуже вже довго відходили від Чемпіонату світу, встигнувши програти вдома обом основним конкурентам. Північні ірландці ж, які після перемоги над Югославією отримали непогану можливість поборотися за лідерство, розгубили свою перевагу, програвши два необов’язкових матчі: шведам на своєму полі і навіть аутсайдерам норвежцям.
Всі матчі групи 3
4 вересня 1974, Осло. Норвегія – Півн. Ірландія 2:1 (Лунд 50ʹ, 72ʹ – Фінні 3ʹ).
30 жовтня 1974, Стокгольм. Швеція – Півн. Ірландія 0:2 (Ч. Ніколл 7ʹ, М. О’Ніл 23ʹ).
30 жовтня 1974, Белград. Югославія – Норвегія 3:1 (Вукотіч 43ʹ, Каталінскі 58ʹ, 72ʹ – Лунд 36ʹ).
16 квітня 1975, Белфаст. Півн. Ірландія – Югославія 1:0 (Б. Хамілтон 23ʹ).
4 червня 1975, Стокгольм. Швеція – Югославія 1:2 (Едстрем 17ʹ – Каталінські 41ʹ, Івезіч 77ʹ).
9 червня 1975, Осло. Норвегія – Югославія 1:3 (Тунберг 65ʹ – Буля 11ʹ, Богічевіч 13ʹ, Шуряк 25ʹ).
