Читать книгу SатирикоN (Pro i contra) - Иван Драч - Страница 10

Двадцять халатів не на Бессарабці.

Знов понеділок, човгають капці.

Маски задраєні. Йде професура.

Всі очі на тебе. Знайома фрезура.

А поміж ними пані з косою,

Спішить, бо не знає ні миті простою.

Скелет із косою, з отою, що косить.

Може, кирпатої з тебе вже досить?

Найбільше ж тебе облягли сорома,

Ти ж голий лежиш, навіть плавок нема,

І припнутий корінь твій, кореневище

Донизу вагою, бо пнеться все вище,

А ядра підняті (так служба веліла)

З тремтячого твого нещасного тіла…

Це ж хто підхіхікує, хто це хихоче?

Як ти заплутався, друже мій, хлопче,

Очі сміються в палких молодиць,

Що ниць вилітали з пахучих спідниць.

Тепер вони зверху, в халатах халатні…

Чи ти боєздатний? Вони боєздатні…

Професор розводить у скрусі руками.

Буває ж таке! Практикуєм роками,

А тут щось не вийшло. Невдалий момент!

Рішуче наступимо на сентимент!

Пробити попробуєм механічно.

Дививсь академік на нього критично.

Я знав, що усе на мені окошиться.

Дивилась професорка, славна лошиця,

Кирпата з косою скелетом трясла,

Й сестричка була з Домонтова села.

«Давай, пробивайте», – сказав так синкліт,

Й кирпата косою махнула як слід…