Читать книгу SатирикоN (Pro i contra) - Иван Драч - Страница 13

Баночки-шманочки, груші з авоськи —

Прибігли родиною. Горіхом волоським

Мене пригощають. Сусід я, сусід.

Він – інвалід. Таж і я – інвалід.

Щебечуть сімейством – повна палата.

За віщо мені така люта розплата?

Щодня їх по п’ятеро. Я ж чом один?

Євреї вони. А я що – грузин?

Сімейство моє десь розбіглось в світи.

Чічко-Марічко, хіба що є ти.

А то вже здурів би! А тут ще, як кат,

Московський видзвонює Патріархат.

І кличуть до сповіді тут, у лікарні.

Та ліпше зведуся й подамся до псарні,

Аніж їх чути та ще сповідатись.

Поверну, поверну всі цифри і дати,

Не дамся, не здамся, нехай хоч сто бід!

Вставай і ходи. Ти – не інвалід!