Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 5

Вся в шершнях груша шелестюча,

Аж кожна грушка – вся дзижчить,

Бо ж груша вся – медяна туча

Пахучим золотом пахтить.

Летить у небо, чаду повна.

Там дятли й сойки – смоктуни,

І перепілка, й пташка жовна —

Мчать в небо грушею вони.

І я так заздрісно за ними

Десь на вершечку на краю

За грушевими медяними

В бенкеті літа літо п’ю…