Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 23

Юна Оленочко!

Коли помирала Ліля Брік,

у неї був роман з Параджановим —

вона вирвала його з буцегарні

через Ельзу і Арагона…

Він на смерть її одягнув

в полотняну і часом вибілену,

у довгу гуцульську сорочку

(Пам’ятаєш, я зберіг її

з «Тіней забутих предків»).

Він обклав її всю трояндами —

купив тисячу чи п’ятсот,

не трояндами – пуп’янками троянд.

До мармуру смерті

колаж відповідний, бо юний.

(Всі ви, письменники, сволочі —

на похорон лиш приїхали

Шкловський і Симонов!)