Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 41

Чи Галицька вона, а чи Луганська?

Донецька, може?! Слобожанська теж!

Чи Київська – Сарматська і Поганська

Повстала з дна і клекоту пожеж?

В лісах Волинських, в схронах Тернопілля

Ось так сказала: вийди і бери

З Дністра й Нічлави потойбічне зілля

І напувай охлялі прапори!

Дивись на зорі – не здавайся зморі.

Де клекіт мук, там і любов до дна.

Молись на Матір. В неї очі хворі.

Вона сидить самотня край вікна.

І дожидає, дожидає зміни

Крізь кляту кукурудзяну судьбу

І дожидає тої України…

Десь Син пішов. На хрест? Чи на ганьбу?!

Десь Син пішов. Вона чекає Сина.

Крізь сторч століть – все та ж самотина,

Їй вибирає очі хуртовина

У кожній хаті з кожного вікна…