Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 22

Народ був таки народ,

А не чортові в рот…

Були на Дніпрі пороги,

Були у народу роги.

Кого злякає порогом,

До неба підкине рогом.

Пороги ті геть залили

І роги народу втопили.

Народ став безрогий, шутий.

Хто хоче, може узути.

Немає відпорності, лютості.

Звалашили яйця в людності.

Бугай ремиґає волом.

А вайло і буде вайлом…