Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 25

А я вже старійший за Первомайського,

А який же він був для мене старий!..

Не скуштував і я смаку яблука райського,

Смак яблука теж мені був терпкий.

На лиці його зморшки були павутинням,

Не тисяча тисяч, а тьменні тьми.

Труждався він тяжко. Дружив з нетерпінням.

Навергав він чорно грубезні томи.

Найбільш не любив він мене за Малишка,

За те, що з Малишком я краплю дружив.

То з Гейне перекладів кинув мені з надлишка,

А потім забрав – я тим не дорожив!

Старим він був мудрим. Комсомольську зажерливість

Забув. Одцурався того ремесла.

Любив я його за талант, за пекельну жилавість,

За неприборканість, що в ньому гула.

Мені до смаку були його точні новели.

«Катерина і її дім» – він традиції рвав.

Не вміють молоти тепер мукомели,

Мелють з половою, а він питлював.

Він прозирав глибинні мої аннали.

Іронізував з автокефального Спаса, йдучи.

Він знав – мене теж вони зачинали,

Петлюрівці з куркульками на печі…

Стоїть в павутинні і все мене манить

В проломі розчахнутих навпіл дверей.

Облогом стоять за ним вірші й романи, —

Української літератури великий єврей…